Грамотність і навички критичного мислення
Читаючи книги з дитиною дошкільного віку, дуже важливо домагатись від неї повного розуміння тексту. Чим краще ваш малюк розуміє історії й розповіді вже на даному етапі свого вікового розвитку, тим легше йому буде навчитись читати й писати в майбутньому.
Щоби по-справжньому зрозуміти твір, дитина повинна виходити за рамки того, що написано на сторінках або відображено на ілюстраціях; інакше кажучи, дитина повинна використовувати навички критичного мислення.
Що таке критичне мислення?
Критичне мислення передбачає використання дитиною своїх знань і досвіду, а також навичок вирішення завдань і проблем з такими цілями:
- щоби порівнювати та протиставляти;
- пояснювати суть і причини того, що відбувається;
- оцінювати ідеї й формувати думку;
- розуміти перспективність інших ідей і думок;
- припускати, що станеться в майбутньому;
- придумувати творчі рішення.
Під час читання книги дитині необхідно розвивати всі ці навички, оскільки вони допоможуть їй зрозуміти сенс розповіді й підготуватись до засвоєння грамотності, тобто до успішного оволодіння навичками читання й письма.
Розуміння розповіді приходить у процесі обговорення
Якщо ваша дитина просто слухає розповідь і при цьому дуже мало висловлюється, вона навряд чи зможе розвинути й використовувати навички критичного мислення, необхідні для розуміння змісту даного тексту. Даний тип мислення розвивається під час діалогів, дискусій, тобто тоді, коли у процесі обговорення дитина спирається на власний досвід і навички вирішення проблем.
Пам'ятайте про те, що кожну книгу, яку ви читаєте разом з дитиною, необхідно детально обговорювати. Робіть паузи під час читання, щоби порозмовляти про те, що цікавить вашу дитину, а також за кілька хвилин після закінчення обговорюйте з нею твір у цілому.
Як спонукати дитину мислити критично
Під час обговорення оповіді тримайте в пам’яті чотири пункти, які покликані допомогти дитині натренувати навички критичного мислення й поглибити розуміння даного твору.
1. Досвід – пов'яжіть розповідь зі знаннями й досвідом вашої дитини
Коли ви пов'язуєте прочитане з тим, що ваша дитина вже знає або випробувала на собі, то допомагаєте їй краще зрозуміти точку зору й погляди персонажа, а також те, чому він думає й діє певним чином.
- Порада: вибирайте книгу про те, що дитині знайоме, наприклад, книгу про похід до стоматолога чи про знайомство з новим другом. Під час читання починайте розмову з таких фраз: «Ти пам'ятаєш свій перший день у новій групі (у дитячому садку)? Як ти себе відчував, коли ще нікого не знав?».
2. Пояснення – чому щось відбувається так, а не інакше
Дитині важливо розуміти не тільки те, що відбувається в оповіданні, а й те, чому це відбувається. Так вона розвиває розуміння причинно-наслідкових зв'язків і мотивацію кожного з персонажів книги.
- Порада: розіграйте історію. Після того як ви прочитаєте історію кілька разів, підготуйте реквізит і розіграйте її зі своєю дитиною. Наприклад, візьміть кілька мисок, ложок, стілець і ковдру, зробіть маленьку постановку казки «Три ведмеді». Розподіліть ролі й залучіть інших дітей до участі у вашому міні-спектаклі. Завдяки цьому дитина зможе поміркувати про те, як одна подія призводить до іншої й чому персонажі діють і реагують так, а не інакше.
3. Рішення проблем – як вирішити проблему, порушену у книзі
Щоби зрозуміти історію, ваша дитина повинна зрозуміти проблему, яку в ній треба вирішити. Вміння самостійно визначати проблему та придумувати можливі варіанти вирішення розвиває в дитини корисні навички, які знадобляться їй пізніше, при самостійному аналізі текстів.
- Порада: висловлюйте думки вголос. Висловлення власних думок можна починати з таких слів: «Я думаю, що...» або «Мені цікаво зрозуміти, чому...». Такі коментарі покажуть дитині, що ви міркуєте над книгою, і надихнуть її мислити такими ж категоріями.
- Для того щоб допомогти дитині замислитися про те, як вирішити проблему, зробіть такий коментар: «Я хочу зрозуміти, що може зробити порося, щоб відлякати вовка». Такого роду висловлювання не вимагає від дитини відповіді, хоча, швидше за все, її відповідь буде негайною.
4. Припущення – що станеться в майбутньому
Активний читач використовує свої знання й досвід, щоби пророкувати подальший розвиток сюжету. Діти, яких заохочують робити припущення про те, що станеться далі, знаходять звичку в усьому шукати сенс, що, власне, і є метою читання.
- Порада: у процесі читання книги ставте дитині запитання про те, як, на її думку, буде розвиватись сюжет. Наприклад, спитайте дитину: «Як ти думаєш, що зробить Вінні, щоб дістатись до бджолиного гнізда?» або після закінчення читання попросіть дитину припустити, що може статись у майбутньому: «Як ти думаєш, чи будуть тепер ці двоє поросят будувати нові будиночки?».
Допомагаючи дитині критично мислити, ви закладаєте основу для розвитку розсудливості, навичок вирішення проблем, творчого мислення, співчуття й ефективного спілкування зі своїм оточенням – тих умінь, які знадобляться їй не тільки під час навчання читання та письма, а й для досягнення успіхів протягом усього життя.
Розвантажувальні дні і коли прокидатися.
5 порад батькам школярів від психолога
Головні питання, що приносить з собою 1 вересня – не лише вартість підручників та шкільної форми. Як організувати життя школяра так, щоб його навчання було ефективним? Як допомогти дитині впоратися з навантаженням? Чи треба робити уроки разом з дитиною?
На ці та інші питання відповіла дитячий та сімейний психолог, член Професійної Асоціації дитячих аналітичних психологів Катерина Гольцберг. Далі – пряма мова.
Як вчасно прокинутися
Школяру потрібен повноцінний сон. Зокрема, дитина має прокидатися за годину до виходу в школи. Саме до виходу, а не до початку занять. Протягом цієї години дитина може дивитися мультфільми, їсти, вмиватися, вдягатися. Перевдягатися, якщо їй не сподобалося, як вона вдяглася. Тобто робити, що завгодно. Головне – це має бути період неспання. Тоді дитина приходить в школу не сонна, як в старому жарті: “привезли, а розбудити забули”, а в нормальному стані.
Організм потребує часу, аби мозок та організм прокинулися. Ми не можемо одразу ж “вмикатися” щойно прокинувшись. Через це перший урок в школах дуже часто нівелюється. Багато вчителів кажуть, що пояснювати нову тему на першому уроці немає сенсу, тому що діти не вмикаються. Для того ж, щоб цей урок не втрачався, дитині потрібен час “запуститися” – так само, як двигуну.
Батьки мають пам’ятати про повноцінний сніданок школяру. Є продукти, корисні майже для всіх. Скажімо, лікарі часто радять вживати на сніданок яйце. Жовток вміщує речовину холін, який дуже добре допомагає мозкові працювати. Звісно, потрібно враховувати і смаки дитини.
Коли починати робити уроки?
Не треба сідати за уроки відразу після повернення зі школи. Я взагалі проти домашніх завдань, особливо у початковій школі. Тому що це – зона розбратів для всієї родини. І мені здається, що це дуже псує сімейні стосунки – як у дорослих між собою, так і у дорослих з дітьми.
Але якщо вже домашні завдання є, як мінімум годину дитина після школи має перепочити. Відпочинок може бути будь-яким: скажімо, якісь рухливі ігри. Головне – це перемкнути увагу.
Так само я не раджу приступати до виконання домашніх завдань одразу після їжі. Організм влаштований таким чином, що кров у такі моменти приливає не до мозку, який має працювати, а до шлунку, для того, аби всі необхідні речовини рознести по організму.
Ідеальний варіант: дитина після школи пообідала, відпочила, і вже десь через годину могла розпочати домашню роботу.
Чи мають батьки допомагати робити “домашку”?
(Популярний психолог Лабковський пропагує ідею того, що батьки взагалі не повинні робити з дитиною уроки і втручатися в процес навчання. – Ред.)
З Лабковським не зовсім згодна. Варто говорити про поняття, який висунув ще видатний психолог Виготський про “зону найближчого розвитку”.
“Зона найближчого розвитку” – це те, що дитина може робити разом з дорослим. Ми не народжуємось уміючи робити уроки, застеляти постіль, готувати їжу, різати ножем. Цьому всьому треба навчатися. А навчання відбувається через дорослого. Дитина не може навчитися писати твори, якщо 20 разів не написав твір разом з дорослим. Навчання відбувається саме опосередковано.
Повинно бути не “роби так”, а “я стою поруч, і ми робимо це разом”.
Інше питання в тому, що виконання домашнього завдання не повинно перетворюватись в дресирування. Можливо, саме це мав на увазі Лабковський.
Водночас саме спільна діяльність дуже корисна навчальна ситуація. Вона дає дитині можливість розуміти принципи певної діяльності. А іноді дитині важлива сама присутність батьків поруч.
Водночас важливо вчасно відпустити дитину, якщо та справляється. Контроль потрібно здійснювати за потреби. Тобто якщо дитина каже “побудь зі мною” – треба з нею побути, а якщо каже “я зроблю сам” – можливо, час вже піти, і не перевантажувати її своєю присутністю.
До речі, допомога тата в навчанні іноді може бути кориснішою, ніж мамина. Іноді тато може щось пояснити більш структуровано.
Факультативи для першачків – треба?
Якщо дитина до школи нічим не займалася, то у перше півріччя я б не рекомендувала починати ще якийсь гурток. Водночас якщо дитина ще в садочку ходила на якісь танці або на музику, то це можна продовжити.
Але починати щось з 1 вересня 1-го класу я не раджу. Це велике навантаження на психіку.
“Розвантажувальні дні”
Коли дитині дуже важко, вона починає хворіти або симулювати хворобу. Колись я придумала для своєї дочки “розвантажувальні дні” для того, щоб цього не відбувалося.
Я давала їй два дні на четверть, коли вона мала право “легально” прогуляти школу з мого дозволу. Вона могла і не використати ці дні. Але якщо відчувала утому, в неї не було потреби гріти градусник, симулюючи хворобу. Причому я дозволяла це навіть в тому випадку, якщо в цей день була контрольна. Це допомагало нам знайти спільну мову, донька правом не зловживала. Не брехала, не шукала засобів прогуляти.
Іноді певні такі домовленості з дитиною можуть вирішити багато питань, не утискаючи чиїхось прав і свобод, і не роблячи когось маніпулятором, а когось – дурнем.
Адаптація дітей до школи
Це завжди стрес — після трьох місяців канікул повертатися до школи. Адже діти відвикли від шкільного режиму, навантажень, уроків, протягом яких треба сидіти і не рухатися, домашніх завдань...
Тому початок нового навчального року потребує певної адаптації як школярів, так і їх батьків, до нового режиму. Як це краще зробити, радить Володимир Родіонов, провідний спеціаліст Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН
-- Загалом, для адаптації організм потребує приблизно два тижні -- саме стільки часу треба для того, аби подолати дисинхронізацію. І лише на третій тиждень пiсля введення “нового режиму” усi показники органiзму приходять до норми.
Тому подбайте про те, щоб школяр достатньо висипався. Щоб перейти з літнього режиму дня (зазвичай влітку батьки дозволяють дітям поспати подовше та лягати пізніше) на шкільний, слід щодня лягати раніше на 15-30 хвилин, доки не увійдете до норми.
Лягати спати школяреві бажано о 21-21.30. Це найкращий час для засинання -- саме в цей час бiоритми людини налаштованi на сон, одночасно спiвпадаючи з добовими природнiми ритмами. Доведено, що у тих, хто лягає пізно, вже у молодому вiцi виникають проблеми із здоров'ям, пов'язані саме із дисинхронізацією добових біоритмів. Спочатку розвиваються порушення сну та настрою, а з часом -- патології травної системи, серцево-судинні захворювання, ендокринні порушення.
До речі, спати треба у цілковитій темряві. Адже лише так в епіфізі відбувається синтез гормону мелатоніну, який регулює діяльність ендокринної системи, кров'яний тиск, сповільнює процеси старіння, покращує роботу головного мозку, посилює імунну систему, гармонізує біоритми
А вставати краще не пізніше 7 ранку, а не за півгодини до першого уроку. Після гігєнічних процедур раджу давати дитині склянку теплої воду з лимонним соком та медом — це активізує та тонізує організм та зміцнює імунітет. Після того слід зробити зарядку чи здійснити пробіжку. За цей час має з'явиится апетит – це сигнал, що треба поснідати.
До речі, сніданок для школяра — обов'язковий! І це має бути не канапка з чаєм, а повноцінний прийом їжі. Найкращий варіант — будь-яка каша (злаки містять складні вуглеводи, які довго тримають відчуття ситості та постачають організм енергією) або страви з яєць (білки на початку дня засвоюються найкраще). На перекус у школі давайте яблуко та сухофрукти, а не булочки чи печиво. Дитина повинна мати гарячий обід — або у школі, якщо вона має позашкільні заняття, або вдома.
У режимі дня виділіть дві години для прогулянки або заняття, яке дитина обере саме — вона повинна мати час на відпочинок. І лише після того нехай сідає за уроки. Але так, щоб вже до 21.00 вони були готові. Якщо дитина робить уроки до опівночі, це позначиться і на її розумовому, і на фізичному здоров'ї не кращим чином.
Це завжди стрес — після трьох місяців канікул повертатися до школи. Адже діти відвикли від шкільного режиму, навантажень, уроків, протягом яких треба сидіти і не рухатися, домашніх завдань...
Тому початок нового навчального року потребує певної адаптації як школярів, так і їх батьків, до нового режиму. Як це краще зробити, радить Володимир Родіонов, провідний спеціаліст Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН
-- Загалом, для адаптації організм потребує приблизно два тижні -- саме стільки часу треба для того, аби подолати дисинхронізацію. І лише на третій тиждень пiсля введення “нового режиму” усi показники органiзму приходять до норми.
Тому подбайте про те, щоб школяр достатньо висипався. Щоб перейти з літнього режиму дня (зазвичай влітку батьки дозволяють дітям поспати подовше та лягати пізніше) на шкільний, слід щодня лягати раніше на 15-30 хвилин, доки не увійдете до норми.
Лягати спати школяреві бажано о 21-21.30. Це найкращий час для засинання -- саме в цей час бiоритми людини налаштованi на сон, одночасно спiвпадаючи з добовими природнiми ритмами. Доведено, що у тих, хто лягає пізно, вже у молодому вiцi виникають проблеми із здоров'ям, пов'язані саме із дисинхронізацією добових біоритмів. Спочатку розвиваються порушення сну та настрою, а з часом -- патології травної системи, серцево-судинні захворювання, ендокринні порушення.
До речі, спати треба у цілковитій темряві. Адже лише так в епіфізі відбувається синтез гормону мелатоніну, який регулює діяльність ендокринної системи, кров'яний тиск, сповільнює процеси старіння, покращує роботу головного мозку, посилює імунну систему, гармонізує біоритми
А вставати краще не пізніше 7 ранку, а не за півгодини до першого уроку. Після гігєнічних процедур раджу давати дитині склянку теплої воду з лимонним соком та медом — це активізує та тонізує організм та зміцнює імунітет. Після того слід зробити зарядку чи здійснити пробіжку. За цей час має з'явиится апетит – це сигнал, що треба поснідати.
До речі, сніданок для школяра — обов'язковий! І це має бути не канапка з чаєм, а повноцінний прийом їжі. Найкращий варіант — будь-яка каша (злаки містять складні вуглеводи, які довго тримають відчуття ситості та постачають організм енергією) або страви з яєць (білки на початку дня засвоюються найкраще). На перекус у школі давайте яблуко та сухофрукти, а не булочки чи печиво. Дитина повинна мати гарячий обід — або у школі, якщо вона має позашкільні заняття, або вдома.
У режимі дня виділіть дві години для прогулянки або заняття, яке дитина обере саме — вона повинна мати час на відпочинок. І лише після того нехай сідає за уроки. Але так, щоб вже до 21.00 вони були готові. Якщо дитина робить уроки до опівночі, це позначиться і на її розумовому, і на фізичному здоров'ї не кращим чином.
Як адаптуватися до школи після літніх канікул
Перші дні після літа діти ходять в школу з бажанням, настрій у них піднесений: вони знову побачили своїх однокласників, яким можна довго розповідати про пригоди під час канікул, ще не встигли отримати погані оцінки і втомитися від занять і домашніх завдань.
Як адаптуватися до школи після літніх канікул: відновлюємо режим дня
Поступово заряд бадьорості у наших школярів закінчиться, різка зміна розпорядку дня і роду занять, усвідомлення довгого навчального року відіб'ється на настрої дітей, діти швидко втомлюються і не рідко через це вередують та капризують. Як допомогти дитині адаптуватися до школи після літніх канікул?
Щоб допомогти дитині адаптуватися до школи після канікул, необхідно тижні за 2 до початку занять повертатися до певного режиму дня, говорити про школу в позитивному ключі, наприклад, «Скоро в школу! Там ти зустрінешся зі своїми друзями. Що ти їм розкажеш про свої канікули?». З дітьми, що мають певні труднощі з навчанням, , необхідно додатково позайматися, але не перевантажуючи їх.
Щоб допомогти дитині адаптуватися до школи після канікул, необхідно тижні за 2 до початку занять повертатися до певного режиму дня, говорити про школу в позитивному ключі, наприклад, «Скоро в школу! Там ти зустрінешся зі своїми друзями. Що ти їм розкажеш про свої канікули?». З дітьми, що мають певні труднощі з навчанням, , необхідно додатково позайматися, але не перевантажуючи їх.
Потрібно поступово перевести дитину на режим дня близький до шкільного, але не різко. Впродовж 10 днів намагайтеся, щоб дитина лягала спати на пів години раніше, ніж зазвичай поступово наближаючись до 21:00. А вставала на пів години раніше наближаючись до сьомої години ранку. Дитина має спати 9-10 годин на добу.
Не змушуйте дитину одразу вставати з ліжка. У перші дні, коли для дитини особливо незвично вставати навіть на пів години раніше, дозвольте цих пів години дитині провалятися в ліжку, головне, щоб вона прокинулася. А вже через кілька днів дитина сама встане з ліжка в певний час.
Не менш важливим є і режим прийому їжі. Наприклад, снідати дитина має, через 40 хвилин після пробудження. Постарайтеся в цей період готувати улюблені страви дитини, що добре пробуджують апетит, страви з приємними запахами, ну і звичайно не забувайте про декор. Якщо з сумної яєчні зробити веселого чоловічка, то у дитини з'явиться бажання її з'їсти.
Перейдіть самі на режим дня близький до шкільного, тоді вам буде легше допомогти дитині адаптувати до нового графіку.
Не менш важливим є і режим прийому їжі. Наприклад, снідати дитина має, через 40 хвилин після пробудження. Постарайтеся в цей період готувати улюблені страви дитини, що добре пробуджують апетит, страви з приємними запахами, ну і звичайно не забувайте про декор. Якщо з сумної яєчні зробити веселого чоловічка, то у дитини з'явиться бажання її з'їсти.
Перейдіть самі на режим дня близький до шкільного, тоді вам буде легше допомогти дитині адаптувати до нового графіку.
Як адаптуватися до школи після літніх канікул: повертаємо увагу та посидючість
У школі значно підвищується навантаження на організм, потрібно висидіти на одному місці цілих 45 хвилин. Потреба в активності залишається колишньою, а шкільні умови вимагають багато часу перебувати в сидячому, нерухомому стані. Через те, що влітку діти ведуть більш активний спосіб життя, різко висидіти 45 хвилин дуже складно.Тому поступово варто готувати дитину і до цього.
Не змушуйте дитину робити те, що їй не подобається, це не принесе користі. Краще захопіть її чимось цікавим.
Постарайтеся «захоплювати» поступово. Наприклад, в перший день нехай дитина, наприклад, робіть аплікацію (якесь цікаве велике панно, або розмальовуйте величезну розмальовку, створіть карту бажань, робіть намисто з макаронів, плетіть з бісеру, вишивайте хрестиком, що завгодно…), не встаючи з місця протягом 15 хвилин, потім 10 хвилин перерви, і знову сідайте доробляти СПІЛЬНУ роботу впродовж 15 хвилин. На наступний день збільште час до 20 хвилин, і так поки не дійдете до 45 хвилин.
Намагайтеся, щоб перерва між невідривним заняттям в 10 хвилин була активною для дитини, тоді вона легше буде включатися та сприймати саме занняття. Наприклад, можна в перерві включити музику і потанцювати.
Як адаптуватися до школи після літніх канікул: готуємо руку до письма
За літо у дітей суттєво знижується швидкість письма, через це дитина може не встигати виконувати всі завдання на уроці. Крім того рука спочатку може просто боліти від втоми. Це також підсилює нервову напругу та фізичну втому.На допомогу прийдуть різноманітні пальчикові ігри та навіть масаж пальчиків.
Можна погратися в гру «будуємо криницю» та поєднати її з грою в слова (можна називати тварин, фрукти, овочі, імена, можна повторити табличку множення…). Перший учасник кладе паралельно два сірнички і за кожним сірничком промовляє слово, інший учасник кладе два сірнички перпендикулярно до попередніх. Класти треба дуже акуратно, щоб не порушити конструкції. Таким же способом і розбираємо нашу криницю.
Корисною для підготовки руки для письма буде гра пальчиковий твістер.
Як адаптуватися до школи після літніх канікул: підвищуємо рівень концентрації уваги
Дуже хороша гра на концентрацію уваги: назвати дитині кілька слів, і попросити її скласти з цих слів розповідь. Наприклад: Ліс, білка, горіхи, сонце, шишки, трава, дерево. Дитина складає розповідь, якщо в дитини не виходить одразу, зменшуємо кількість слів.Дуже гарна і улюблена всіма гра, що покращує концентрацію уваги – «знайди 10 відмінностей», «знайди пару».
І знову на допомогу приходять сірники. Кидаємо на стіл кілька сірників (до 5 штук) на стіл. Дитина вивчає їх положення впродовж 5 секунд. Відвертається і малює, не підглядаючи, кількість та розташування сірників.
Терпіння та позитивне налаштування батьків
Не варто вимагати від дитини неможливого. Якщо не дається математика, ну і нехай, зате у дитини успіхи у літературі чи в іноземних мовах.Не варто вимагати від дитини бути організованою, якщо ви самі не організовані. Якщо ви спізнюєтеся, що не дотримуєтеся графіку, ви все робите невчасно і з небажанням, ваша дитина братиме з вас приклад.
Якщо ви роздратовані від того, що вам треба займатися з дитиною уроками, то і дитину уроки будуть дратувати, і вона буде все робити з небажанням. Ваше завдання не скомандувати «роби уроки», а допомогти, зацікавити, зробити уроки задоволенням.
Завжди хваліть дитину за успіхи і за знання, але не за оцінки. Дитина повинна розуміти, що це важливіше.
І головне дайте зрозуміти дитині, що ви будете її любити завжди, і на це не вплинуть жодні оцінки, що ваша любов є постійною і безумовною і вона не залежить від здобутків та зусиль.
Поради про гармонійне виховання дітей
Експерти у сфері розвитку та виховання дітей (педіатри, дитячі психологи, вчителі) неодноразово говорили й писали про те, як стати кращими батьками й налагодити взаємини з дітьми. Пропонуємо найцінніші рекомендації, дотримуючись яких, ви відразу помітите позитивні зміни в поведінці дитини та у ваших взаєминах.
1. Встановлюйте розумні межі. Тримайте ситуацію під контролем. Дітям необхідні кордони: вони допомагають адаптуватися в незрозумілому й загрозливому світі. Проявіть свою любов до дитини, встановивши їй обмеження, щоб вона безпечно могла пізнавати світ.
2. Не заважайте дитині розвиватися. Головне завдання будь-якої дитини – навчитися бути самостійною. Тому, коли вона вже здатна прибрати іграшки в кімнаті, прибрати за собою тарілку після обіду або самостійно вдягнутися – дозвольте їй це зробити. Передавати дитині відповідальність корисно для її самооцінки та для вашого спокою.
3. Не намагайтеся самі все виправити. Дайте дитині можливість самостійно приймати рішення. Коли ви з любов'ю визнаєте почуття дитини та при цьому не кидаєтеся рятувати її при будь-якій небезпеці – вона вчиться самовладання та стресостійкості.
4. Пам'ятайте, що дисципліна й покарання – це не одне й те ж. Необхідність дотримуватися встановлених меж насправді вчить дитину того, як поводити себе в цьому світі, допомагає розвинути необхідні навички, вчитися контролювати ситуацію, ставати турботливою.
5. Приймайте рішення самостійно. Діти не можуть беззастережно приймати занадто багато правил. Не сперечайтеся з дитиною про дрібниці (наприклад, дозвольте їй самій вибрати, який одяг вдягти або про які дрібниці розмовляти), але звертайте увагу на дійсно важливі речі (наприклад, брутальну поведінку або брехню).
6. Якісно проводьте час з дитиною. Приділяйте малюкові не менш як годину на день, присвятивши йому свою безроздільну увагу.
7. Грайте з дитиною. Дозвольте їй вибрати, у що грати. Не хвилюйтеся про правила. Нехай все відбувається само собою, просто отримуйте задоволення від гри.
8. Читайте разом з дитиною. Почніть з перших місяців життя дитини: діти люблять слухати голос батьків. Читання з дитиною – чудовий спосіб встановити близький зв'язок на все життя.
9. Щодня приділяйте дитині час. Це може займати всього 10-15 хвилин у день. Дозвольте дитині вибрати, чим ви будете займатися в цей проміжок часу. Не відволікайтеся ні на що. Це найкращий спосіб показати дитині, що ви її любите.
10. Батько повинен проводити час з дитиною. Час, проведений з батьком – дуже важливий ресурс, здатний поліпшити життя дитини. Діти, яким батько приділяє достатньо уваги, краще вчаться в школі, вирішують поставлені завдання та справляються з життєвими труднощами.
11. Залиште дитині теплі спогади про дитинство. Дитина навряд чи буде пам'ятати все, що їй говорять батьки, але вона обов'язково запам'ятає сімейні звичаї, наприклад, спільне читання перед сном.
12. Будьте гідним прикладом для наслідування. Діти вчаться, спостерігаючи за своїми батьками. Показуйте дитині приклад шанобливої, гарної поведінки. Це дасть кращий результат, ніж будь-які повчання.
13. Попросіть вибачення в дитини, якщо ви накричали на неї. Це допоможе малюку самому навчитися просити вибачення.
14. Дбайте про природу. Покажіть дитині, як ставитися до природи дбайливо. Не розкидайте сміття, віддавайте пластикове й паперове сміття на вторинну переробку тощо. Влаштовуйте з дитиною прибирання сміття у своєму дворі або в околицях.
15. Завжди говоріть правду. Адже саме так ви хочете, щоб чинила ваша дитина, чи не так?
16. Обіймайте й цілуйте чоловіка при дітях. Стосунки між батьками – єдиний приклад, на якому дитина вчиться близьких стосунків. Тому ваша задача – показати позитивний приклад.
17. Поважайте різні стилі виховання дітей. Підтримуйте вашого чоловіка у вихованні дитини, навіть якщо його стиль суттєво відрізняється від вашого. Критика й суперечки тільки нашкодять вашому шлюбу, не дадуть малюкові відчувати себе в безпеці.
18. Хваліть правильно. Замість того, щоб просто сказати: «Молодець», уточнюйте, за що саме ви хвалите дитину. Можете сказати: «Ти почекав, поки я поговорю по телефону, щоб попросити печива. Це було непросто, ти дуже терплячий».
19. Хваліть дитину за хороші вчинки. Коли ви бачите, що дитина зробила щось корисне або хороше – скажіть, що ви думаєте з цього приводу. При заохоченні гарної поведінки малюк запам'ятає її та буде чинити так надалі.
20. Говоріть про дитину з рідними. Психологи стверджують, що інформація, яку ми підслухали, більше впливає на нас, ніж та, яку нам сказали безпосередньо. Тому ефективний спосіб вплинути на дитину – це неголосно похвалити її в розмові з родичами, але так, щоб дитина могла це почути.
21. Давайте собі перепочинок. Обід у кафе в тих випадках, коли вам не хочеться готувати, зовсім не означає, що ви не справляєтеся з батьківськими обов'язками.
22. Довіряйте своїй материнській (батьківській) інтуїції. Ніхто не знає вашої дитини краще, ніж ви. Довіряйте своїй інтуїції, коли мова йде про здоров'я й самопочуття дитини. Якщо вам здається, що щось іде не так – швидше за все, ви маєте рацію.
23. Умійте сказати «ні». Не беріть на себе зайвих обов'язків на роботі або в батьківському комітеті в школі. Ви ніколи не будете жалкувати про те, що приділяли більше часу дитині.
24. Не терпіть неповагу з боку дитини. Ніколи не дозволяйте їй бути грубою або говорити образливі слова вам або кому-небудь ще. Скажіть дитині спокійним тоном про те, що не будете терпіти неповажне ставлення.
25. Дотримуйтеся плану. Домовтеся з тими, хто бере участь у розвитку дитини (з чоловіком, бабусями, дідусями, вихователями) про цінності й моделі поведінки, які ви б хотіли прищепити дитині.
26. Розвивайте в дитини соціальні навички. Покажіть приклад ввічливого спілкування зі своїм оточенням та правильної взаємодії з ним.
27. Запитуйте дитину про те, як пройшов її день. Мистецтво спілкування – важлива соціальна навичка, але батьки часто випускають її з поля зору. Запитуйте в дитини: «Тобі сьогодні в школі було цікаво?», «Як тобі сподобалася вечірка?», «Куди ти хочеш піти завтра ввечері?».
28. Навчіть дитину простому способу зміцнити впевненість у собі. Навчіть її завжди помічати, якого кольору очі у співрозмовника. Візуальний контакт допоможе нерішучій дитині стати більш відкритою й позитивною, а також уникнути проблем у спілкуванні з іншими дітьми.
29. Визнайте сильні емоції своєї дитини. Коли малюк заспокоїться, запитаєте його: «Як ти себе почуваєш?», «Як, по-твоєму, можна виправити ситуацію?». Потім вислухайте дитину. Якщо дати їй виговоритися, вона заспокоїться набагато швидше.
30. Покажіть дитині, як бути відповідальною людиною. Знайдіть спосіб допомагати іншим людям. Роблячи добрі справи, діти набувають почуття власної важливості.
31. Не балуйте дитину надмірно. Пам'ятайте: кожна дитина – скарб, але не центр Всесвіту. Виховуйте дитину відповідним чином.
32. Говоріть з дитиною про те, що значить бути хорошою людиною. Почніть з раннього віку. Наприклад, коли ви читаєте дитині на ніч, обговорюйте, яких героїв вона вважає хорошими, а яких – поганими, і чому.
33. Пояснюйте дитині, чому життєві цінності важливі. Найпростіше пояснення: «Коли ти добрий, чесний і ввічливий, навколишні люди почувають себе добре. І від цього ти й сам почуваєшся добре».
34. Влаштовуйте «коло подяки» щовечора за вечерею. Кожен з присутніх повинен сказати, кому й за що він вдячний сьогодні. Це може здатися банальним, але це здатне поліпшити настрій кожному.
35. Готуйте страви, навіть якщо дитина їх не любить. Якщо малюк постійно відмовляється їсти нову страву – готуйте її знову й знову. Можливо, за кілька раз дитина спробує, і вона їй сподобається.
36. Не змушуйте дитину їсти. Здорова дитина відчуває, коли вона наїлася. Якщо вона відмовляється доїдати все, що лежить на тарілці – не наполягайте. Вона просто не голодна.
37. Не менше разу на день приймайте їжу всією сім'єю. Спільний сніданок або вечеря – чудовий спосіб спілкуватися, розповідати новини, обговорювати справи або просто жартувати. Це також допомагає розвивати навички здорового харчування.
38. Дозвольте дитині замовляти улюблені страви. Раз на тиждень готуйте те, що попросить дитина.
39. Говоріть дитині про те, що ви її любите. Говоріть дитині, що любите її, щоразу, коли відчуваєте це, навіть якщо такі почуття виникають занадто часто. Це ніколи не буде зайвим.
40. Діти не належать вам, вони з вами лише тимчасово. Зробіть усе можливе, щоб виростити їх хорошими людьми.
41. Насолоджуйтесь моментами. Так, виховання дітей - дуже обтяжливе заняття. Але дитина багато сміється, попри всі побутові проблеми. Насолоджуйтеся такими моментами, адже дитина виросте дуже швидко.
42. Сприяйте фізичному й розумовому розвитку дитини. Разом читайте, дізнавайтеся щось нове, допомагайте малюкові розкрити свій потенціал.
43. Навчіть дитину жестів. Якщо дитина ще не вміє говорити – це зовсім не означає, що їй нема чого вам сказати. Прості жести допоможуть їй висловити свої потреби й емоції.
44. Не ставте телевізор у спальні. Дослідження показують, що діти, у яких у спальні знаходиться телевізор, частіше страждають від надмірної ваги, безсоння. У них гірше розвинені соціальні навички й нижча успішність.
45. Заохочуйте рухову активність дитини. Останні дослідження показують, що розвиток мозку в дитини безпосередньо пов'язаний з рівнем її активності. У дитячому віці перевертайте дитину на животик кілька разів на день, гуляйте зі старшою дитиною, заохочуйте її фізичну активність у будь-якому віці.
46. Дбайте про здоров'я дитини. Робіть усі необхідні за віком щеплення. Кір та інші захворювання, від яких роблять профілактичні щеплення, до цього часу зустрічаються в нашій країні.
47. Вчасно лікуйте зуби. Дитина повинна чистити зуби двічі на день. Це попередить розвиток карієсу й серйозні проблеми з зубами в майбутньому.
48. Подбайте про безпеку дитини. Створіть безпечну обстановку вдома. Не залишайте дитину до 5 років одну у ванні. Використовуйте дитяче крісло, коли везете дитину в машині. Наполягайте на тому, щоб малюк катався на велосипеді в шоломі.
49. Дотримуйтеся порад лікаря. Якщо лікар говорить, що застуда дитини викликана вірусом – не змушуйте її приймати антибіотики. У такому випадку кращі ліки – це повноцінний відпочинок, часте пиття, ваша любов та турбота. Зловживання антибіотиками може викликати проблеми зі здоров'ям і подальшу несприйнятливість організму до них.
50. Укладайте дитину спати. Це допомагає малюкові заспокоїтися перед сном, запобігає нічним кошмарам і безсонню.
Ще трохи компліментів вашим дітям
Можна лише уявити, як засвітяться посмішками й радістю наші діти, коли почують, як ми робимо їм компліменти з величезною любов'ю та щирістю. Тому у процесі підготовки, навчання й корекції їх поведінки робіть дітям компліменти від усього серця.
Ось іще десять компліментів для дітей.
1. Робіть компліменти про особистісні якості дітей. «Ти такий дотепний!», «Ти такий спокійний з малюками», «Мені подобається твоє завзяття!». Шукайте ті аспекти особистості дитини, які роблять її особливою й неповторною. Однак не вішайте ярлики: «О, ти у нас товариська дитина» або «У тебе такий серйозний характер».
2. Робіть компліменти про фізичні якості дітей. Намагайтесь не використовувати такі компліменти, як «Ти така гарна» або «Ти такий симпатичний» (хоча діти люблять слухати ці приємні слова). Зосередьтесь на конкретних фізичних рисах дитини: на її щасливих очах, привітній посмішці, сильних руках, швидких ногах. Звісно, не потрібно, щоб зовнішній вигляд дитини слугував основним приводом для компліментів, але це та нива, де кожен відчуває натхнення та підтримку.
3. Робіть компліменти про дитячу доброту. Звертайте увагу на ситуації, коли діти не пошкодували свого часу й доклали до виконання певної справи додаткові зусилля. «Це було так люб’язно із твого боку – принести тарілку своїй сестрі», «Ти обняв тата, коли він прийшов з роботи, і це було дійсно зворушливо», «У тебе найдобріше серце з усіх, що я зустрічала!».
4. Робіть компліменти про ставлення дітей, їх особистісну позицію. «Андрію, мені дуже сподобалось твоє відповідальне ставлення до домашніх обов'язків: ти виніс сміття, хоча сам хотів дивитись телевізор». «Сашко, я знаю, що не просто було зберегти хороший настрій, коли ваша футбольна команда програла, але я ціную те, як ти похвалив гравців іншої команди». Звісно, ваші діти будуть помічати й ваші взаємини, тому намагайтесь показувати їм приклад зразкового ставлення до людей і подій.
5. Робіть компліменти про чесність. Спонукайте дітей бути чесними та хваліть їх за такі прояви. «Семене, мені подобається, що ти не проніс потайки їжу в кінотеатр, як це зробили твої друзі. Твоя чесність вражає». «Оксано, ти молодець, що розповіла мені, що забула виконати домашнє завдання. Ти проявила себе чесною дівчинкою».
6. Робіть компліменти про почуття гумору дитини. Для початку смійтесь над її жартами! Навіть якщо ви не до кінця зрозуміли їх, підтримуйте дитину, отримуйте задоволення від її ентузіазму. Крім того, спробуйте поглянути на речі з допомогою почуття гумору дитини, навіть якщо воно відрізняється від вашого. «Олено, у тебе вийшов дотепний каламбур», «Миколо, ну й смішну ж гримасу ти зробив!».
7. Робіть компліменти про хороші манери, вихованість дітей. Коли ви намагаєтесь навчити свого сина бути джентльменом, висловлюйте йому вдячність за прояв хороших манер за будь-якої слушної нагоди. «Величезне спасибі тобі за те, що притримав мені двері, ти такий джентльмен». «Світлано, ти така молодець, що пропустила цю літню пані вперед» або «Спасибі, діти, що були охайними за столом. Це були дійсно хороші манери!».
8. Робіть компліменти про сміливість дитини. «Ти такий сміливий хлопець. Стати перед усім класом і виголосити промову – це дійсно сміливо!». Звертайте увагу на дрібниці, які лякають вашу дитину, і хваліть її тоді, коли вона долає власні страхи на шляху до своєї мети. «Ти знаєш, Максиме, учитись їздити на роликах було дійсно страшно. Ти виявив справжню сміливість».
9. Робіть компліменти дитині про її самовладання. Самовладання дається не просто... навіть дорослим. Тому коли ваша дитина контролює власні емоції, висловлюйте щире схвалення. «Сину, я знаю, що ти хотів сперечатись зі мною із цього приводу, тому дуже ціную, як ти проявив самовладання», «Я обов'язково розповім таткові, як ти продемонстрував хороше самовладання, коли відклав свій планшет без нагадувань».
10. Робіть компліменти про дитячу винахідливість. «Синку! Я б ніколи не додумався зробити це таким чином! Ти дійсно вмієш придумувати різні нові способи». Замість того, щоб розповідати дитині, як би ви зробили щось або як зробити це «краще» або «швидше», дозвольте їй самій вирішити задачу, а потім висловіть своє захоплення: «Мені дуже сподобалось, як ти знайшов вирішення задачі крок за кроком. Ось це винахідливість!».
Виховання психологічно стійких дітей
Психологічно стійкі діти готові до викликів, які їм щодня приносить життя. Вони здатні ефективно вирішувати проблеми, повноцінно відновлюватись після невдач і компетентно долати труднощі. Допомагаючи дітям формувати психологічну стійкість, ми озброюємо їх умінням для вирішення життєвих проблем – як великих, так і малих.
Психологічно стійкі діти не виявляють грубості, не пригнічують свої емоції. Вони не стають упертими та ставляться до інших людей доброзичливо. Психологічно стійкі діти працюють над своєю гнучкістю, адаптивністю, здатністю швидко відновлювати душевні й фізичні сили та сміливо і впевнено розкривати свій потенціал.
Допомога дитині в розвитку психологічної стійкості вимагає тристороннього підходу: навчання змінювати негативні думки на більш реалістичні, контролювати свої емоції таким чином, щоб вони не контролювали саму дитину, демонструвати приклади ефективної поведінки незалежно від обставин.
Є кілька виховних стратегій, методів дисципліни та навчальних підходів, які можуть допомогти дітям стати сильніше. У цій статті пропонуються десять стратегій допомоги дитині в розвитку психологічної стійкості.
1. Працюйте над формуванням конкретних навичок
Дисципліна повинна полягати не в покаранні, а в навчанні. Розглядайте погану поведінку вашої дитини як можливість навчити її конкретних навичок, таких як вирішення проблем, контроль над спонуканнями й самодисципліна. Вони допоможуть дитині вести себе більш ефективно навіть у тих ситуаціях, коли вона зіштовхується зі спокусою, важкими умовами та складними невдачами.
2. Дозволяйте дитині робити помилки
Дозвольте дитині отримувати важливі життєві уроки, здійснюючи власні помилки. Розкажіть їй, що помилки є частиною процесу навчання, і тому не треба соромитись або відчувати незручність, коли ти зробив щось не так. Коли це безпечно, дайте дитині відчути наслідки її помилок. Порозмовляйте про те, як наступного разу уникнути повторення аналогічної помилки.
3. Запобігайте негативному мисленню
Діти не можуть почувати себе психологічно стійкими, якщо займаються самознищенням, перевантажуються тривожними думками або роблять похмурі прогнози. Учіть дитину вміти приборкувати свої негативні думки, думати більш реалістично й навіть позитивно. Оптимістичний погляд на неминучі життєві труднощі допомагає дітям максимально розкрити свій потенціал.
4. Допомагайте дитині зустрітись зі своїми страхами
Якщо ваша дитина уникає робити те, що вважає страшним, вона ніколи не отримає впевненості у своїй здатності справлятись зі стресом. Якщо вона боїться темряви чи пробувати щось нове, допомагайте їй мужньо долати свої страхи. Коли діти успішно справляються зі своїми страхами, вони здатні з упевненістю виходити за межі своєї зони комфорту та ставати ще сильнішими.
5. Дозволяйте дитині відчувати дискомфорт
Хоча бажання прийти на допомогу дитині в той момент, коли вона зазнає труднощів, цілком природне, порятунок від усіх бід тільки зміцнить її почуття безпорадності. Якщо ваша дитина засмучується з приводу домашньої роботи з математики або щосили намагається вирішити суперечку з другом, дозвольте їй пережити певний дискомфорт і дайте можливість вирішити проблеми самостійно. Діти розвивають психологічну стійкість тоді, коли вчаться справлятись зі своїми емоціями.
6. Зосередьте увагу на формуванні характеру дитини
Для прийняття правильних рішень дітям потрібні стійкі моральні орієнтири. Намагайтесь прищеплювати дитині справжні цінності. Створюйте можливості для життєвих уроків, які будуть систематично підкріплювати значення ваших ціннісних переконань. Наприклад, підкреслюйте важливість чесності та співчуття, а не перемоги за будь-яку ціну. Діти, які розуміють значення моральних цінностей, частіше приймають раціональні рішення – навіть коли інші не згодні з їхніми діями.
7. Зробіть подяку пріоритетом
Подяка – чудові ліки від жалю до себе й інших шкідливих звичок, що заважають дитині стати психологічно стійкою. Допомагайте дитині помічати все позитивне, що є у світі, щоб навіть у найгірші свої дні вона знала, що їй є за що відчувати глибоку вдячність. Подяка може покращити настрій дитини і спонукати її до превентивного вирішення проблем.
8. Утверджуйте особисту відповідальність
Розвиток психологічної стійкості передбачає прийняття особистої відповідальності. Коли дитина робить помилку або погано себе веде, дозволяйте їй пояснювати мотиви своєї поведінки, але не дозволяйте виправдовуватись. Робіть зауваження, якщо вона намагається звинувачувати інших у тому, що вона думає, відчуває або як поводиться.
9. Учіть дитину навичок управління емоціями
Розвиток психологічної стійкості вимагає чіткого усвідомлення дітьми своїх емоцій. Не треба придушувати свої почуття, але необхідно вибирати здорові способи управління ними. Учіть дитину справлятись із неприємними емоціями, такими як гнів, печаль і страх. Коли діти розуміють власні почуття і знають, що робити з ними, вони стають краще підготовленими до вирішення проблем.
10. Демонструйте психологічну стійкість на власному прикладі
Кращий спосіб спонукати дитину до розвитку психологічної стійкості – це демонструвати їй свою власну психологічну стійкість, а не тільки розповідати про неї. Кажіть про свої особисті цілі й показуйте дитині, що ви вживаєте заходи, щоби ставати сильніше. Зробіть самовдосконалення та психологічну стійкість життєвим пріоритетом, уникайте дій і вчинків, яких не дозволяють собі психологічно стійкі батьки.
Яких правил потребують наші діти?
У питанні встановлення правил важливий делікатно збалансований підхід, оскільки достатня кількість правил дозволить дітям відчувати себе в безпеці, в той же час їх надмірність буде перешкоджати нормальному розвитку. Складніша ситуація в тому випадку, коли в родині кілька дітей, яким з тієї чи іншої причини необхідні різні правила. І, нарешті, правила треба міняти в міру того, як дитина дорослішає та стає більш самостійною.
Складіть список повсякденних домашніх правил, в який увійдуть ті, які ви вважаєте найбільш важливими. Наприклад, якщо чистота й порядок у домі особливо важливі для вас, правило може звучати так: «Прибери після себе» або «Застеляй ліжко щоранку». Крім цього існують менш формальні правила, які обумовлені необхідністю, що виникає час від часу. Наприклад, навіть якщо у вас немає конкретного правила, що забороняє голосно співати за обіднім столом, можуть виникати ситуації, коли ви змушені будете попросити дитину зосередитись на їжі, а не виспівувати на весь голос.
Коли треба встановити те чи інше правило, корисно спочатку визначитись із основною причиною його необхідності, щоби бути впевненим у тому, що воно дійсно обґрунтоване. Якщо ви стаєте занадто прискіпливим і пропонуєте зайву кількість правил, вам буде все важче й важче примусити дитину дотримуватись ваших інструкцій. Наприклад, якщо ви постійно адресуєте їй суворі команди: «Сядь прямо. Жуй із закритим ротом. Припини крутитись», дитина з часом просто не буде до вас прислухатись.
Коли ви встановлюєте домашні правила, ваш авторитетний підхід може допомогти дітям зрозуміти причину їх появи й негативні наслідки за порушення даних вимог. Пам'ятайте також про те, що ключем, за допомогою якого можна домогтись від дітей дотримання правил, є послідовність і систематичність.
Отже, при визначенні відповідних віку стратегій дисципліни необхідно розглянути кілька типів правил.
1. Правила безпеки
Дітям, безумовно, потрібні правила, які забезпечують їх безпеку, мається на увазі не тільки фізичну, а й емоційну безпеку. Правила фізичної безпеки можуть бути, наприклад, такими: «На стільцях можна лише сидіти (не стояти)» і «Не відчиняй двері, коли мама в душі». Правила емоційної безпеки можуть бути такими: «Говори лише добрі слова» або «Усі можуть ділитися своїми емоціями, але тільки у ввічливій формі». Коли діти відчувають себе в безпеці, вони можуть зосередити свою енергію на розкритті талантів і дослідженні навколишнього світу.
2. Правила моралі
Установлення таких правил дає можливість прищепити дітям моральні цінності та етичні норми. Установіть кілька правил, таких як: «Завжди кажи правду» або «Попроси вибачення, якщо образив когось». Важливо, щоби батьки самі сповідували ті цінності, які вони хочуть прищепити своїм дітям, оскільки діти часто вчаться безпосередньо на прикладі батьків.
3. Правила, що виробляють звички й режим
Діти досягають успіху, коли дотримуються режиму й певного розпорядку дня. Тому необхідно встановити правила, що допомагатимуть щоденно формувати здорові звички. Наприклад: «Чисть зуби після сніданку» або «Клади брудний одяг у кошик для брудної білизни».
Здорові звички й режим допомагають уникати протиборства між батьками й дітьми. Коли діти знають, що вони повинні, прийшовши зі школи, вішати пальто на вішалку або робити домашнє завдання відразу після обіду і при цьому знають про неминучі наслідки поганої поведінки, це може певним чином зменшити кількість суперечок.
4. Правила, що сприяють розвитку соціальних навичок
Дітям також потрібні правила, які вчать їх соціальних навичок. Наприклад, такі правила, як: «Поділись своїми іграшками із братом» або «Дотримуйся черги у грі», учать дітей прийнятних способів взаємодії з іншими людьми.
Старшим дітям, можливо, будуть потрібні правила використання різноманітних гаджетів, новітніх технічних пристроїв. Наприклад, підліткам часто необхідні обмеження часу листування в соцмережах, щоб вони приділяли більше часу взаємодії з людьми, які присутні поруч з ними фізично. Також підліткам, можливо, необхідно нагадувати, щоб вони виходили зі своєї кімнати та приділяли час сім'ї хоча б вечорами.
5. Правила, які готують дітей до дорослого життя
Дітям потрібні правила, які допоможуть їм підготуватись до дорослого життя. Цей тип правил навчає життєвих навичок, які допоможуть їм краще функціонувати (соціально та особистісно), коли вони покинуть батьківський дім. Чіткі правила та допомога, необхідна дитині для розвитку цих навичок, багато в чому будуть залежати від темпераменту вашої дитини. Деякі діти більш схильні до відповідальної поведінки та більш мотивовані на навчання, іншим же в якості підтримки необхідні додаткові правила.
Наприклад, установлення правил домашніх обов'язках і грошових витратах допомагає підготувати дітей до майбутнього. Призначте дітям домашні обов'язки та дайте їм можливість заробляти кишенькові гроші. Потім учіть їх фінансової дисципліни, щоб вони знали, як раціонально відкладати й витрачати гроші, щоб вони були краще підготовлені до прийняття на себе фінансової відповідальності, коли стануть дорослими.
Як навчити дитину відстоювати свої інтереси
Коли ваша дитина ще маленька, ви відстоюєте практично всі її інтереси. Ви висловлюєтесь від її імені в дитячому садку, розповідаєте лікарю про те, де і що в неї болить, втручаєтесь за необхідності, щоб допомогти малюку отримати право покататись на гойдалках. Проте всі діти виростають і з часом повинні навчитися стояти за себе самі.
Навчання навички захищати власні інтереси допоможе вашій дитині протягом усіх шкільних та університетських років, а також у її взаєминах та успішній побудові кар'єри.
Ось деякі поради, які допоможуть вам навчити дитину відстоювати власні інтереси та думку.
- Учіть дитину бути надійною, щирою, такою, яка заслуговує довіри. Її дії повинні гармоніювати з її почуттями. Навчаючи її величезному значенню цінностей і цілісності, ви зміцните її внутрішній стрижень і, таким чином, здатність бути асертивною*.
- Пояснюйте різницю між асертивністю й агресивністю. Стара приказка каже: «Важливо не те, що ти кажеш, а як ти це кажеш», її зміст значущий для правильного розуміння захисту своєї думки. Навчання дитини вміння тактовно й чітко пояснювати свою позицію та свої почуття у ставленні до інших людей, не беручи оборонної позиції, дозволяє їй відстоювати власні інтереси без необхідності чийогось схвалення. Якщо ваша дитина стурбована тим, як її сприймає оточення, вона втрачає здатність лідирувати та вести за собою інших людей.
- Важливо навчити дитину бути тим, ким вона сама хоче себе бачити. За допомогою вашої власної щирої й відкритої взаємодії з іншими людьми ви повинні щодня показувати приклад і вчити дитину поважати чужу думку, цінувати її, а потім іти за велінням своєї совісті та своїх внутрішніх переконань. Життя складається зі взаємовідносин, тому вміння вашої дитини відстоювати свої інтереси сприяє розвитку найбільшого потенціалу здорових взаємовідносин з іншими людьми. Демонструйте дітям приклад управлінських навичок (планування, організацію роботи, контроль над її виконанням, використання тайм-менеджменту й т. п.) – це навчить їх захищати власні інтереси без домінування над людьми.
- Учіть дитину уважно слухати і практикувати емпатію (усвідомлене співпереживання). Учіть її цінувати ідеї й думки інших людей, не йти на конфронтацію з ними у випадку розбіжностей, а також не відмовлятися при цьому від власних переконань. Навчальні групи, спортивні команди, дитячі клуби – усе це численне оточення може навчити вашу дитину захищати власні інтереси без надмірного керівництва збоку.
Захист власних інтересів – це один зі способів взяти під контроль свою долю. Коли ваша дитина навчиться стояти за себе, то зможе повною мірою самореалізуватись і максимально розкрити свій особистісний потенціал. Користь від навчання вміти відстоювати власні інтереси величезна: від здатності позбавлятись нездорових взаємин до здатності просити про підвищення й отримувати просування кар'єрними сходами.
* Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість у ставленні до оточуючих. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси і свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує, і продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах.
«Фундамент» підприємництва для дітей
Перед сучасними батьками часто постає питання: чи можуть вони якимось чином закласти в дітях основи їх майбутньої успішної підприємницької діяльності. Фахівці визначили ряд відповідних ключових напрямів, на розвиток яких батьки можуть здійснити значний вплив.
Чому це так важливо? Щоби стати успішними людьми в нашому мінливому світі, дітям необхідний докорінно новий комплекс навичок. Допомагаючи їм розвинути в собі підприємницький хист, батьки тим самим забезпечують дітям міцний фундамент для визначення (розпізнавання), просування та досягнення успіху.
Ось сім базових навичок, які варто культивувати у своєї дитини зараз, щоб вона досягла успіху як підприємець у майбутньому.
1. Жага досліджень, відкритість новому досвіду
Діти народжуються, щоб досліджувати. Вони відкриті, проявляють інтерес до всього, що відбувається в навколишньому світі. Навчання у вільній формі, «ігрове навчання» – це перевірений спосіб покращити їх готовність, здатність до навчання й розвитку допитливості, які діти збережуть протягом усього життя. Вони повинні рухатися за велінням своєї душі, досліджувати, відкривати, підкріплювати все своїм ентузіазмом і подивом. Дорослі, які відкриті для нового досвіду, теж тримають свої «екрани радарів» постійно ввімкненими. Вони бачать можливості там, де інші їх не помічають, схвалюють виклики й потенційні можливості майбутнього успіху як на робочому місці, так і у своєму житті в цілому.
2. Винахідливість, новаторство
Інновації полягають не лише у винаході нових технологій і форм бізнесу. Сучасні діти повинні бути безперервними новаторами, винаходячи нові рішення й підходи до проблем. Дозвольте їм випробовувати їх ідеї під час ігор або виконання шкільних завдань (не критикуючи), оскільки пошук власних рішень допомагає розвивати й підкріплювати креативність і навички критичного мислення. До того ж докладіть максимум зусиль, щоб культивувати таке середовище, в якому до невдач ставляться з розумінням і терпимістю, а часом і з вдячністю. Винахідники постійно експериментують і знають, що невдачі все одно ведуть до успіху.
3. Оптимізм
Якщо виділити одну рису характеру, асоційовану з підприємцем, то це буде оптимізм. Успішні підприємці впевнені в тому, що можуть змінювати становище на краще за допомогою власних зусиль. Оптимістам даровані реальне життя, кар'єра та міцне здоров'я. Щоби пробуджувати та зміцнювати оптимізм дитини, вибудовуйте її день в позитивному ключі, показуйте приклад оптимістичного мислення та вирішення проблем, а також культивуйте почуття вдячності. І пам'ятайте, що оптимізм перехідний. Якщо мама й тато дивляться на життя позитивно, діти неминуче вберуть цей погляд.
4. Працьовитість
Успішні діти або дорослі не бояться забруднити руки, іноді у прямому сенсі. Щоб у дітей розвивалося здорове й шанобливе ставлення до праці, вони повинні отримувати за добре виконану роботу «внутрішню» винагороду (радість і задоволення). Батьки не повинні піддаватися спокусі та згладжувати вибоїни на шляху своєї дитини або робити замість неї те, що вона цілком може зробити сама. Один з перевірених способів розвитку в дитини працьовитості – домашні обов'язки. Дослідники виявили, що виконання домашніх обов'язків з раннього віку тісно пов'язане з особистими та академічними успіхами через двадцять років.
5. Пошук можливостей
Діти повинні вміти шукати додаткові можливості – академічні, соціальні, особисті й фізичні, не боючись при цьому негативних наслідків. Коли діти відчувають безпеку й підтримку, вони розвивають упевненість у собі, необхідну для того, щоб довіряти власним судженням, інтуїції та вільно використовувати можливості, що з'являються.
6. Здатність подобатись людям
Здатність подобатись людям, набута в дитячому віці, з часом призводить до успіху у зрілому віці. Важливо відзначити, що це не те ж саме, що популярність. Здатність подобатись людям полягає в умінні добре взаємодіяти з оточуючими, бути привітним і доброзичливим. Батьки відіграють велику роль у розвитку соціальної підготовленості своїх дітей. Вони можуть навчити їх вирішувати конфлікти, не стаючи при цьому неприємними, відразливими чи то агресивними, а також можуть показувати приклад ефективної співпраці з іншими людьми, покращувати комунікативні навички своїх дітей.
7. Емпатія
Є одна властивість характеру, яку підприємці цінують понад усе та вважають ключовою для досягнення успіху, – здатність бути корисним іншим людям. У будь-якому починанні, якщо ви попередньо не привносите чогось бажаного чи необхідного всім, то ніколи не досягнете успіху. У дітей можуть бути виняткові резюме, але відчуття, що тобі всі винні, брак емпатії в кінцевому результаті заважатимуть їм на шляху до успіху. Кажіть про свої емоції й допоможіть дитині зрозуміти, що почуття інших людей не менш важливі. Емпатія та співчуття змінять їх світ і життя на краще.
Не кожна дитина, коли виросте, стане підприємцем, але кожний зможе отримати користь від базових підприємницьких навичок, які допоможуть дітям орієнтуватись у цьому складному світі. У міру того як змінюються та зникають традиційні життєві й кар'єрні шляхи, діти повинні вміти адаптуватись і вчитись на кожному етапі життя. Подібно підприємцям, вони повинні прокласти свій шлях у цьому світі – світі, де немає дорожньої карти, яка б вела їх. Батьки можуть допомогти дітям стати на такий шлях, на якому вони будуть використовувати свої таланти та здібності, щоб досягти успіху для себе й оточуючих.
Три складові дисциплінування дітей
Ми хочемо, щоб наші діти навчалися на власних помилках і не повторювали їх знову. Ми ставимо їх у куток або закриваємо в кімнаті, щоб вони «подумали над своєю поведінкою». Але діти продовжують чинити по-своєму, всупереч покаранням. Як же привчити свою дитину до дисципліни?
Так, ми часто вважаємо, що покарання необхідне для того, щоб дитина дотримувалася дисципліни. Однак саме слово «дисципліна» походить від латинського «disciplina», що в перекладі означає «навчання». У цьому й полягає секрет того, як можна виправити поведінку дитини – потрібно допомогти їй навчитися поводитися добре.
Якщо ми караємо дитину, щоб вона спокутувала свою помилку, це не допомагає їй зробити правильний вибір наступного разу. Нікому не подобається, коли ним командують – покарання може призвести до протистояння, а діти можуть продовжувати поводитися погано.
Привчаючи дитину до дисципліни, ми повинні пам'ятати про три ключових аспекти: приділити дитині увагу, якої вона домагається, навчити її гарної поведінки, встановити межі й дотримуватися їх.
1. Приділіть увагу дитині. Діти потребують багато уваги. Коли її виявляється недостатньо, вони намагаються привернути її всіма можливими способами. Своєю поведінкою вони виводять нас із себе, оскільки вважають, що коли на тебе гніваються – це краще, ніж коли тебе ігнорують. Це не означає, що ви повинні проводити з дитиною цілий день – досить приділяти їй усього кілька хвилин протягом дня, займаючись тим, що їй цікаво, і не відволікаючись на сторонні речі. Ось побачите, це позитивно позначиться на поведінці дитини.
Приділіть 10 хвилин у день кожній дитині. Пограйте в ігри, які вони виберуть, або почитайте їхню улюблену книгу. Не відволікайтеся на телефонні дзвінки. Коли ви приділите дітям достатньо уваги, вони легше підуть на контакт, менше будуть привертати увагу за допомогою поганої поведінки. Життя сповнене турбот, і, можливо, спочатку вам буде важко знайти вільний час. Але пам'ятайте, що ви вкладаєте свій час у взаємини з дитиною та в її хорошу поведінку. Для того, щоб привчити дитину до дисципліни, важливо дати їй те, чого вона хоче, і тим самим уникнути її поганої поведінки.
2. Навчіть дитину гарної поведінки. Як було сказано раніше, слово «дисципліна» походить від слова «навчання». Кращий спосіб привчити дитину до дисципліни - допомогти їй зробити правильний вибір. Ви можете промовляти за дитину фрази, яких хочете її навчити. Спокійним голосом скажіть: «Я хочу пограти трактором, коли ти закінчиш», «Можна мені тістечко?» тощо.
Поміняйтеся ролями та уявіть себе дитиною. Дозвольте своїй внутрішній дитині проявити себе та зробити правильний вибір. Заохочуйте правильний вибір вашого малюка: «Я бачу, ти добре попрацював і сам прибрав у кімнаті! Ти дуже мені допоміг! Я це дуже ціную!», «Дякую, що поділився книгою з братом. Ти дуже добрий».
3. Установіть кордони й дотримуйтесь їх. Діти добре поводяться, коли знають правила й бачать межу. Не перевантажуйте дитину сотнями правил, сконцентруйтеся на тому, що дійсно важливо для вашої родини. Чітко визначте основні правила й покарання за їх порушення. Переконайтеся, що всі розуміють правила й наслідки у випадку їх порушення. Наприклад, якщо дитина забуде прибрати за собою тарілку після обіду, вона повинна буде помити весь посуд. При цьому важливо бути послідовним, тому змушувати дитину прибирати в кімнаті за те, що вона не зробила уроки вчасно, неефективно.
Доводьте справу до логічного кінця кожного разу, коли дитина порушує встановлені правила. Нарешті, запам'ятайте, що привчити дитину до дисципліни – означає не карати, а навчити її робити правильний вибір. Будьте послідовні, приділяйте дитині увагу, встановлюйте для неї правила й кордони, і у вас усе вийде.
Більшість із нас відчувають прихований страх перед майбутнім виступом на публіці. Безумовно, деякі люди народжуються з ораторським талантом, інші ж вчаться виступати, долаючи свої страхи, є ще й такі люди, яким ніколи в житті не вдаються публічні виступи тільки тому, що вони занадто бояться їх. Але чи знаєте ви про те, що страх і труднощі публічних виступів існують лише у свідомості промовця й не мають нічого спільного з реальністю? Пам'ятайте: усе, що вам потрібно, щоб стати впевненим оратором, – це ґрунтовна підготовка, трохи впевненості в собі та відповідна налаштованість.
Те саме потрібно й дітям. У сучасному світі дуже важливо вже з малих років навчати дітей мистецтва публічних виступів. Це допоможе їм у майбутніх починаннях і сприятиме розвитку лідерських якостей. Далі пропонуються поради про те, як закласти в дітях основи публічних виступів.
Створення основи
Було б неправильно відразу відправляти дитину в гурток чи клас, в якому навчають навичок публічних виступів. Спочатку хай вона почне впевнено виступати в комфортній атмосфері рідного дому. Так вона розвиватиме необхідну основу, щоби стати вправним оратором. Для цього зверніться до дитини із запитанням, як пройшов її день у школі. Не переривайте, якщо вона повторює або запинається. Коли хтось готовий слухати, не звертаючи жодної уваги на допущені помилки й не роблячи зауважень, – це найкраща мотивація для дитини. Питайте її про що завгодно і одразу ж надавайте можливість висловлюватись необмежену кількість часу.
Наступний крок
Як тільки ваша дитина починає вільно розмовляти за обіднім столом, настав час зробити крок уперед. Попросіть її зібрати у вітальні всі свої іграшки, посадити на стільчики й розповісти їм казку. Ви можете також попросити бабусю й дідуся стати її аудиторією. Якщо це можливо, непомітно запишіть розповідь дитини на мобільний телефон, диктофон чи інший пристрій. Так у вас з'явиться можливість делікатно вказати дитині на її недоліки, помилки та внести необхідні корективи. Не будьте присутні під час розповіді у випадку, якщо дитина ніяковіє та відчуває себе незатишно у вашому товаристві. Але ви завжди можете потайки прослідкувати за дійством!
Реальний виступ
Як тільки ваша дитина достатньо засвоїть прийом, описаний вище, настає час, щоби перевірити її навички в реальній життєвій ситуації. Організуйте місце виступу таким чином, щоб у центрі кімнати стояв імпровізований подіум і були місця для глядачів. Попросіть дитину стати на подіум і розповісти історію. Така обстановка дуже важлива, оскільки дозволяє відчути, що означає бути оратором. Крім того, ви зможете перевірити мову тіла й дикцію дитини, і в подальшому, якщо необхідно, попрацювати над ними.
Професійна підготовка
Після того як ваша дитина розвине добрі ораторські здібності, ви можете вдосконалювати й відточувати її навички. Нехай вона візьме участь у діяльності організації, яка спеціалізується на розвитку в дітей відповідних навичок. Вона може вступити в дитячий клуб ораторського мистецтва, наприклад, або поїхати в табір чи на творчий захід і таким цікавим способом покращити навички публічних виступів.
Поради
- Будьте спокійним слухачем. Пам'ятайте: для оратора аудиторія – це його натхнення. Якщо ви активний слухач, ваша дитина неодмінно проявить цікавість до розмови.
- Деякі діти швидко просуваються на наступний рівень ораторського мистецтва, а деяким для цього потрібен час. Не тисніть і не квапте дитину. Тиск не здатний допомогти дітям засвоїти нову навичку, будь-яку з навичок.
- Заохочуйте дитину на кожному етапі. Пам'ятайте: їй необхідне ваше схвалення. Воно, безумовно, діє на користь її професійного зростання.
- Спочатку використовуйте теми, які вибрала дитина, а потім переходьте до тем, обраним вами. Такий підхід призведе до значного покращення її здатності до публічних виступів.
- Майте на увазі: чим раніше ви почнете навчання, тим швидше з'являться перші результати. Почніть з раннього віку та спостерігайте, як удосконалюються навички дитини у школі та університеті.
Велике значення самодисципліни для дітей
Самодисципліна – це одна із життєво важливих навичок людини та вінець виховних стратегій дисципліни. Діти з добре розвиненим почуттям самодисципліни здатні робити здоровий вибір навіть тоді, коли батьки не стоять у них за спиною й не кажуть їм про те, що треба робити. Більше того, згідно з дослідженнями, діти, які розвивають у собі навички самодисципліни, живуть більш щасливим життям і піддаються меншій кількості конфліктів та емоційних переживань.Є кілька сфер, в яких самодисципліна зумовлюватиме здоров'я дітей і формуватиме їх відповідальними людьми.1. Здорові звичкиДітям важливо набути навички самодисципліни для здорового способу життя.Діти повинні розуміти важливе значення достатньої кількості часу для сну, правильного раціону харчування та систематичних фізичних вправ. Коли в дитинстві вони навчені самодисципліни в турботі про своє тіло, то в дорослому віці, найімовірніше, також будуть прихильниками здорового способу життя.Важливо, щоб дитина сама усвідомлювала, що не корисно з'їдати десять тістечок відразу, а не відмовляла собі в цьому лише тому, що «Мама каже, що нездорова їжа – це погано». Дитина зі здоровою самодисципліною може за допомогою власної сили волі самостійно приймати правильні рішення, навіть якщо вони їй не подобаються.2. РоботаДіти, самодисципліновані в роботі, більш мотивовані на виконання своїх домашніх обов'язків і шкільних завдань. Коли вони дорослішають, то вчасно приходять на роботу та відповідально ставляться до виконання своїх професійних обов'язків.Діти з розвиненим почуттям самодисципліни частіше пишаються собою й поважають себе за результати виконаної ними роботи.Батькам дуже важливо показувати своїм дітям приклад відповідального ставлення до справи. Якщо ви просите дитину частіше читати, а вона ніколи не бачила, як ви відкриваєте книгу, ваші слова, імовірно, не будуть ефективними. Демонструйте дитині відповідальну поведінку, і вона буде орієнтуватись на неї, виконуючи свої завдання.3. Соціальна взаємодіяКоли діти набувають міцні навички самодисципліни в умовах соціальних відносин, то поводяться менш імпульсивно. Вони не виголошують зопалу безглуздості та здатні обмірковувати форму й доцільність своєї реакції.Самодисципліновані діти часто добре виховані, поводяться чемно. Це допомагає їм розвивати та підтримувати дружні стосунки.Вони також менш схильні до пліток чи приєднання до групи дітей, які дражнять іншу дитину. Навпаки, самодисципліна допомагає їм вирішувати конфлікти мирним шляхом і дає більше можливостей для позитивної соціальної взаємодії з однолітками.4. Управління фінансами, капіталомДіти, які навчаються самодисципліни в користуванні грішми, здатні економити і свої витрати здійснювати обмірковано. Це важлива навичка, яка може допомогти дитині приймати правильні фінансові рішення протягом усього життя.Доцільно якомога раніше розпочати навчання дітей фінансової дисципліни. Для цього вчіть їх самодисципліни за допомогою можливості заробляти кишенькові гроші. Установіть правила грошових витрат і навчіть дитину ставити перед собою короткотривалі й довготривалі фінансові цілі.5. Контроль емоційного стануКоли діти вміють контролювати свої емоції, вони володіють прийнятними способами самовираження в тій чи іншій ситуації. Дітям важливо навчитися справлятись із негативними емоціями та почуттями, такими як розчарування, фрустрація, гнів, досада, сум'яття і т. п.Діти також повинні вчитись керувати позитивними емоціями, такими як захоплення або передчуття чогось чудового. Іноді вони погано поводяться тільки тому, що не можуть стримати своєї схвильованості у зв'язку з певною радісною подією або хизуються перед друзями, бо хочуть, щоб усі знали, якого успіху вони досягли. Тому важливо навчити дітей уміти справлятись з емоціями соціально прийнятним способом.6. Тайм-менеджмент (управління своїм часом)У сучасному світі досягти самодисципліни в організації свого часу і його ефективного використання досить важко. ТВ-шоу, що змінюються одне за одним, відеоігри та комп'ютери відволікають дітей від виконання завдань.Уміння раціонально розподіляти свій час допомагає дітям домогтись успіху в багатьох сферах життя. Діти, які навчились раціонально використовувати свій час, більш успішні в навчанні, а в дорослому віці – у роботі та взаєминах.
Є чимало порад про виховання щасливої та здорової дитини. Багато з них засновані на суб'єктивному досвіді батьків і психологів. Представлені в статті рекомендації, навпаки, беруть початок із останніх наукових досліджень, присвячених розвитку й вихованню дітей.
Зріст дитини оманливий
Якщо ваша дитина високого зросту й виглядає старшою за свої роки - вона все ж іще дитина. Це дуже важливо розуміти батькам дітей юнацького віку. Період юності триває близько 10 років - приблизно з 11 до 19 років. У цей час відбувається активний розвиток мозку. Усі події, що відбуваються з маленькою людиною в юності, впливають на її доросле життя.
Якщо ваша дитина високого зросту й виглядає старшою за свої роки - вона все ж іще дитина. Це дуже важливо розуміти батькам дітей юнацького віку. Період юності триває близько 10 років - приблизно з 11 до 19 років. У цей час відбувається активний розвиток мозку. Усі події, що відбуваються з маленькою людиною в юності, впливають на її доросле життя.
Підтримуйте боязких дітей
Незначна сором'язливість дитини - справа звичайна. Але результати досліджень говорять про те, що сором'язливість часто призводить до придушення емоцій, а це може спровокувати розвиток тривожних розладів. Батьки, які заохочують придушення емоцій дитиною, ще більше погіршують ситуацію.
Як же підтримати боязку дитину? Психологи кажуть, що для цього необхідно якомога частіше виводити її з зони комфорту, при цьому не намагаючись змінити. Сором'язливість деяких дітей є рисою їхнього характеру, її складно змінити. Легше навчитися повноцінно жити із сором'язливістю, ніж боротися проти неї.
Живіть теперішнім моментом
Батьки постійно думають про майбутнє, ось тільки діти, особливо у віці від 2 до 5 років, живуть тут і зараз. Щоб бути з дитиною на рівних, батькам необхідно навчитися жити теперішнім моментом.
Батьки постійно думають про майбутнє, ось тільки діти, особливо у віці від 2 до 5 років, живуть тут і зараз. Щоб бути з дитиною на рівних, батькам необхідно навчитися жити теперішнім моментом.
Це особливо важливо для пошуку спільної мови з маленькою дитиною. Замість того, щоб говорити 3-річній дитині про майбутню подію (наприклад, про похід у дитячий садок), краще дати їй чітку інструкцію. Замість того, щоб сказати: «Скоро вже треба йти в садок», скажіть: «Пора вдягати куртку», «Пора виходити» тощо.
Говоріть дитині про те, що вона відчуває
У той час, як старші діти легко висловлюють свої емоції, молодшим часто не вистачає словникового запасу, щоб правильно описати їх. Діти у віці від 2 до 5 років тільки починають розуміти й усвідомлювати такі емоції, як страх, розчарування та інші.
Батьки можуть допомогти дитині висловити свої емоції, називаючи їх. Наприклад, ви можете сказати: «Тебе засмутило те, що на вулиці йде дощ і ти не можеш піти погратися».
Сповільнюйтеся
Шалений темп дорослого життя не дозволяє дитині розслабитися. Діти живуть у більш повільному темпі. Плануйте більше часу для дрібних спільних занять, наприклад, для приготування до сну, спільного походу в магазин. Це дозволить зблизитися з малюком і знайти взаєморозуміння.
Шалений темп дорослого життя не дозволяє дитині розслабитися. Діти живуть у більш повільному темпі. Плануйте більше часу для дрібних спільних занять, наприклад, для приготування до сну, спільного походу в магазин. Це дозволить зблизитися з малюком і знайти взаєморозуміння.
Менше відволікайтеся
Ви перевіряєте електронну пошту або сидите в соціальних мережах замість спілкування з малюком? Не варто так робити. Складно бути разом з дитиною, коли ви постійно відволікаєтеся на сторонні речі. У таких випадках вона відчуває, що ви приділяєте весь свій час і увагу не їй. З дітьми не потрібно бути 24 години на добу. Але якщо дитина потребує вашої уваги, приділіть її без будь-яких умов.
Будьте ввічливими
Хочете, щоб ваші діти виросли ввічливими? Використовуйте слова «будь ласка» і «дякую» у своєму власному мовленні. Діти вчаться взаємодіяти зі своїм оточенням, наслідуючи приклад своїх батьків. Тому, якщо ви будете ставитися до всіх, починаючи з касирів і водія автобуса до вчителів і родичів, з повагою і чемністю, ваші діти будуть діяти точно так.
Пам'ятайте: підліткові істерики реальні
Істерики маленької дитини здаються несерйозними, однак подібні емоційні зриви можуть траплятися і в більш пізньому віці. Діти від 11 до 19 років часто відчувають соціальний, емоційний або ментальний стрес, з яким не можуть упоратися. Це викликає в них появу істерик, що дивує батьків.
Істерики маленької дитини здаються несерйозними, однак подібні емоційні зриви можуть траплятися і в більш пізньому віці. Діти від 11 до 19 років часто відчувають соціальний, емоційний або ментальний стрес, з яким не можуть упоратися. Це викликає в них появу істерик, що дивує батьків.
У таких ситуаціях важливо зберігати спокій і чути свою дитину. Подаючи приклад стриманої поведінки, ви вчите дітей краще справлятися зі стресом.
Золоте правило
Це правило коротке та просте: не кричіть на свою дитину. Ніколи не робіть цього! Чим більше ви кричите на дитину, тим гірше вона буде поводитися.
Дотримуйтеся основних правил
Є багато рекомендацій про виховання дітей, і немає єдиного способу, який підійде всім. Однак є загальні правила, які допоможуть батькам виховувати дитину. Перш за все, необхідно встановити з дітьми довірливі й теплі стосунки. Ви повинні знати потреби дитини. Також їй необхідне місце, в якому вона буде почуватися комфортно. Стаючи дорослішими, діти відчувають потребу у свободі, щоб розбиратися в собі й припускатися помилок. Однак усі дії дитини мають відповідати її віку.
Суворість має свої наслідки
Дослідження підтверджують, що суворість або зайвий контроль при вихованні дитини можуть негативно позначитися на її психічному здоров'ї навіть через тривалий час. Діти, яких виховують суворо, більш схильні до ожиріння.
Учені з'ясували, що діти у віці 2-5 років, чиї батьки встановлюють їм жорсткі межі, мало спілкуються з ними й не виявляють любові до них. Вони на 30 % більше схильні до ожиріння, ніж їх однолітки, батьки яких відкрито проявляли почуття.
Важлива роль батька у вихованні дитини
Забудьте стереотип про незграбного батька, який не може навіть поміняти підгузки дитині. Сучасні дослідження показують, що батьки мають виховувати дитину не гірше, ніж матері. Більш того, вони володіють цінними батьківськими навичками.
Психологи кажуть, що батьки суттєво впливають на життя своїх дітей. По-перше, вони грають зі своїми дітьми в більш «грубі» ігри, ніж матері. Це допомагає дітям контролювати своє тіло й емоції.
Практична спрямованість ігор розвиває навички здорового ризику, які в майбутньому позначаються на амбіціях дитини. Важливі також тісні стосунки з батьком - вони дають дитині відчуття захищеності. Дослідження показують, що діти, у вихованні яких батько брав активну участь, менше стають жертвами сексуального насильства.
Будьте авторитетними
Ви хочете вберегти дитину від експериментів з алкоголем і наркотиками? Як стверджують психологи, найбільш ефективний спосіб домогтися цього - використовувати авторитетний стиль виховання. Діти, яких батьки контролювали, але в той же час любили, були менш схильні до куріння та вживання алкоголю на відміну від дітей, чиї батьки не контролювали їх і приділяли їм недостатньо уваги.
Не висувайте занадто високі вимоги
Спілкуватися з дітьми важливо, проте їм не потрібно детально пояснювати кожне ваше рішення. Обговорюйте з дітьми тільки дійсно важливі рішення, а незначні (наприклад, що приготувати на обід) приймайте самостійно.
Спілкуватися з дітьми важливо, проте їм не потрібно детально пояснювати кожне ваше рішення. Обговорюйте з дітьми тільки дійсно важливі рішення, а незначні (наприклад, що приготувати на обід) приймайте самостійно.
Заохочуйте дружбу
Дружба дитини в підлітковому віці іноді збиває батьків з пантелику (чому це їхня дитина пропадає з кимось цілими днями?), але такі стосунки дуже важливі для розвитку її соціальних навичок.
Дружба дитини в підлітковому віці іноді збиває батьків з пантелику (чому це їхня дитина пропадає з кимось цілими днями?), але такі стосунки дуже важливі для розвитку її соціальних навичок.
Діти намагаються розвивати соціальні навички, такі як, наприклад, створення безпечного оточення, проте зазвичай у них це виходить не відразу. Друзі вчать дитину домовлятися, шукати компроміс і планувати спільні справи.
Використовуйте почуття гумору
Розслабтеся! Психологи стверджують, що гумор у спілкуванні з дитиною допомагає їй досягти успіху в соціальному житті. Коли батьки жартують і фантазують, дитина вчиться мислити творчо, заводити друзів і справлятися зі стресом. Тому не соромтеся іноді жартувати разом з дитиною - в майбутньому вона буде вам вдячна.
Будьте позитивними
Батьки, які вихлюпують негативні емоції на своїх маленьких дітей або поводяться з ними грубо, можуть зустрітися з агресивністю свої дітей у дитячому садочку. Це погано, оскільки агресія у ставленні до дитини п'ятирічного віку призводить до її агресивності в майбутньому. Ця агресія поширюється навіть на її майбутнього партнера у стосунках. Тому, якщо вас оточують агресивні діти або батьки, постарайтеся поменше з ними спілкуватися. Так ви позбавитеся від проблем у майбутньому.
Батьки, які вихлюпують негативні емоції на своїх маленьких дітей або поводяться з ними грубо, можуть зустрітися з агресивністю свої дітей у дитячому садочку. Це погано, оскільки агресія у ставленні до дитини п'ятирічного віку призводить до її агресивності в майбутньому. Ця агресія поширюється навіть на її майбутнього партнера у стосунках. Тому, якщо вас оточують агресивні діти або батьки, постарайтеся поменше з ними спілкуватися. Так ви позбавитеся від проблем у майбутньому.
Розвивайте в дитині самоспівчуття
Батьківська провина - поширене явище, але з нею можна впоратися. Дослідження показують, що самоспівчуття - дуже важлива життєва навичка, яка допомагає людям витримувати життєві випробування. Самоспівчуття пов'язане з такими якостями, як усвідомленість, уміння управляти думками й емоціями, не пригнічуючи їх, людяність, співчуття до тих, хто оточує, а також здатність розпізнавати власні страждання й відповідальність за рішення проблем. Батьки можуть використовувати самоспівчуття для того, щоб справлятися з труднощами при вихованні дітей. Таким чином, батьки подають позитивний приклад своїм дітям.
Батьківська провина - поширене явище, але з нею можна впоратися. Дослідження показують, що самоспівчуття - дуже важлива життєва навичка, яка допомагає людям витримувати життєві випробування. Самоспівчуття пов'язане з такими якостями, як усвідомленість, уміння управляти думками й емоціями, не пригнічуючи їх, людяність, співчуття до тих, хто оточує, а також здатність розпізнавати власні страждання й відповідальність за рішення проблем. Батьки можуть використовувати самоспівчуття для того, щоб справлятися з труднощами при вихованні дітей. Таким чином, батьки подають позитивний приклад своїм дітям.
Відпускайте своїх дітей
Коли діти їдуть з дому, батькам потрібно відпустити їх. Студенти-першокурсники, які відчувають надмірну опіку батьків, частіше відчувають занепокоєння, збентеження й менш відкриті до нового досвіду, ніж їхні однолітки, яким батьки дають більше свободи. Це не означає, що потрібно дозволяти дитині в 17-18-річному віці робити все, що вона захоче. Однак, якщо ви контролюєте кожен її крок, вам варто задуматися над своєю поведінкою.
Коли діти їдуть з дому, батькам потрібно відпустити їх. Студенти-першокурсники, які відчувають надмірну опіку батьків, частіше відчувають занепокоєння, збентеження й менш відкриті до нового досвіду, ніж їхні однолітки, яким батьки дають більше свободи. Це не означає, що потрібно дозволяти дитині в 17-18-річному віці робити все, що вона захоче. Однак, якщо ви контролюєте кожен її крок, вам варто задуматися над своєю поведінкою.
Зміцнюйте стосунки зі своїм чоловіком
Після народження дитини не дозволяйте побутовим негараздам зруйнувати ваші стосунки з чоловіком. Дослідження показують, що дев'ятимісячні діти, чиї батьки відчувають матеріальні труднощі або близькі до розлучення, в майбутньому (найчастіше у дворічному віці) мають проблеми зі сном. Причиною цього є стресова обстановка в сім'ї.
Після народження дитини не дозволяйте побутовим негараздам зруйнувати ваші стосунки з чоловіком. Дослідження показують, що дев'ятимісячні діти, чиї батьки відчувають матеріальні труднощі або близькі до розлучення, в майбутньому (найчастіше у дворічному віці) мають проблеми зі сном. Причиною цього є стресова обстановка в сім'ї.
Прагніть до душевного здоров'я
Якщо ви підозрюєте в себе депресію, зверніться по допомогу заради себе та своєї дитини. Дослідження показує, що матері, які страждають на депресію, гірше справляються з батьківськими обов'язками, гірше реагують на плач дитини в порівнянні з психічно здоровими матерями. Діти, яких виховують матері, які страждають на депресію, самі стають більш схильними до стресу в дошкільному віці. Такі перспективи можуть здатися похмурими, однак психологи обнадіюють: батьки можуть навчитися позитивно виховувати своїх дітей, навіть якщо самі страждають на психологічні розлади.
Якщо ви підозрюєте в себе депресію, зверніться по допомогу заради себе та своєї дитини. Дослідження показує, що матері, які страждають на депресію, гірше справляються з батьківськими обов'язками, гірше реагують на плач дитини в порівнянні з психічно здоровими матерями. Діти, яких виховують матері, які страждають на депресію, самі стають більш схильними до стресу в дошкільному віці. Такі перспективи можуть здатися похмурими, однак психологи обнадіюють: батьки можуть навчитися позитивно виховувати своїх дітей, навіть якщо самі страждають на психологічні розлади.
Мами, ставтесь до своїх синів добре!
Як показують дослідження, близькі стосунки з матір'ю запобігають нападам істерики у хлопчиків. Теплі довірливі стосунки між матерями й синами допомагають останнім уникнути проблем з поведінкою. Сини залежать від стосунків з матір'ю навіть більше, ніж доньки. В цілому діти відчувають необхідність безпечного зв'язку з батьками, який стане міцною основою для дорослого життя дитини.
Як показують дослідження, близькі стосунки з матір'ю запобігають нападам істерики у хлопчиків. Теплі довірливі стосунки між матерями й синами допомагають останнім уникнути проблем з поведінкою. Сини залежать від стосунків з матір'ю навіть більше, ніж доньки. В цілому діти відчувають необхідність безпечного зв'язку з батьками, який стане міцною основою для дорослого життя дитини.
Зв'язок з матір'ю також є запорукою здатності дитини в майбутньому встановлювати стосунки. Психологи стверджують, що тісні стосунки з матір'ю у дітей до 14-ти років сприяють міцним романтичним стосункам в юності. Взаємодія й спілкування з батьками дуже важливі для дитини: на цьому прикладі вона вчиться будувати власні стосунки з іншою людиною.
Не переймайтеся через дрібні сварки
Підлітки, які сперечаються з батьками, можуть бути нестерпними, але так вони висловлюють протест проти тиску тих, хто їх оточує. Іншими словами, незалежність у сім'ї допомагає здобути незалежність серед друзів.
Однак не варто хвилюватися. Діти не обов'язково сваряться з батьками. Теплі стосунки з матір'ю сприяють тому, що підліток менше відчуває тиск свого оточення. Підліткам необхідно навчитися постояти за себе, але їм також потрібна підтримка батьків.
Не прагніть до досконалості
Ніхто не ідеальний, тому не мучте себе спробами стати ідеальними батьками. Як показують дослідження, новоспечені батьки, які думають, що суспільство очікує від них, щоб вони були ідеальними батьками, більше схильні до стресу й невпевнені у своїх навичках виховання дітей. Якщо не звертати уваги на тиск суспільства, ви зможете більш спокійно виховувати дітей.
Цікавтеся своїми дітьми
Усі батьки думають, що вони знають найкращий спосіб виховувати дітей. Але, як виявляється, немає єдиного способу, який підійшов би всім. Психологи стверджують, що діти, чиї батьки скеровують свій стиль виховання у відповідності з індивідуальними особливостями дитини, на 50 % менше схильні до занепокоєння й депресії, ніж їхні однолітки, які мають більш суворих батьків.
Усі батьки думають, що вони знають найкращий спосіб виховувати дітей. Але, як виявляється, немає єдиного способу, який підійшов би всім. Психологи стверджують, що діти, чиї батьки скеровують свій стиль виховання у відповідності з індивідуальними особливостями дитини, на 50 % менше схильні до занепокоєння й депресії, ніж їхні однолітки, які мають більш суворих батьків.
Дітям необхідна підтримка батьків, особливо тим, які відчувають труднощі з управлінням емоціями. Однак батьки своєю надмірною опікою можуть нашкодити дитині. Вихід із ситуації, що склалася - надавати дитині допомогу, коли вона сама цього просить.
Наслідки суворого виховання дитини
Дослідження показують, що більшість людей вважають суворість і покарання кращими способами виховання дітей. Насправді ж суворий, авторитарний стиль виховання розвиває в дітей низьку самооцінку та провокує погану поведінку. Спробуємо розібратися в тому, чому це відбувається і який стиль виховання найбільш ефективний.
Суворе виховання заважає дітям навчитися самодисципліни та відповідальності. Жорсткі рамки й обмеження дають лише тимчасовий ефект і не дозволяють дитині взяти відповідальність за свою поведінку на себе. Немає нічого ціннішого для дитини, ніж самодисципліна. Але вона розвивається тільки тоді, коли дитині встановлюють рамки з любов'ю. Нікому не подобається сильний контроль, тому немає нічого дивного в тому, що діти протестують проти обмежень. У таких дітей немає прагнення до гарної поведінки – вони бачать лише контроль з боку батьків.
Авторитарне виховання й обмеження засновані на страху. А це призводить до поганої поведінки дитини. Діти вчаться на власному життєвому досвіді та прикладі батьків. Тому, якщо вони роблять те, що ви їм скажете, тільки через сильний страх – ваше виховання нічим не відрізняється від залякування. Коли ви кричите на дітей, вони вчаться кричати на інших. Коли ви застосовуєте силу – вони аналогічним чином вчаться застосовувати силу.
Діти, до яких застосовують покарання, схильні до агресії й депресії. Це відбувається тому, що авторитарне виховання має на увазі неприйняття батьками певних аспектів психіки дитини та відсутність допомоги їй при виникненні складних емоцій і почуттів. Діти залишаються наодинці зі своїми емоційними імпульсами, відчувають себе самотніми.
Діти, яких виховують суворо, поважають право сильного. Вони вчаться підкорятися, але не вміють формувати власну думку. У старшому віці вони не ставлять під сумнів авторитет лідерів, хоча це часто дуже необхідно, вони не беруть відповідальність за свої вчинки на себе, виправдовуючись тим, що «робили як усі» або їх «змусили».
Діти, яких виховують суворо, більш схильні до непокори. Дослідження показують, що діти, котрі виховуються в надмірній суворості, в підлітковому віці проявляють жорстокість і непокору. Щоб зрозуміти причини цього феномена, подивіться, як він працює в дорослих. Кожного з нас виховували більш-менш суворо, і нам це не подобалося. У результаті це призводить до проблем із саморегуляцією. Ми сердимося або обурюємося, коли хтось намагається нам вказувати на те, що потрібно робити. Іноді ми бунтуємо проти обмежень, які самі ж собі й встановлюємо. Також за результатами досліджень, такі діти мають схильність до ожиріння.
Суворе виховання змушує дітей більше брехати. Якщо дітей виховували за принципом «роби, як тобі сказано», вони схильні потрапляти в неприємні ситуації. Також вони виростають майстерними брехунами.
Авторитарне виховання віддаляє батьків від дітей. Батькам, які карають своїх дітей, доводиться пригнічувати своє природне співчуття. Це робить взаємини між ними більш напруженими. Батькам у таких випадках набагато складніше виховувати дітей, тому що діти втрачають інтерес до того, щоб робити приємне своїм батькам, та й упоратися з ними стає складніше. Суворе виховання призводить до того, що батьки стають нещасними. А діти, яких виховували суворо, відчувають образу на батьків і відчувають брак любові в дорослому житті.
Суворе виховання не спрацьовує, якщо діти поводяться добре. По суті, воно вбиває все найкраще, що батьки можуть дати дітям, і не дає їм навчитися керувати своїми емоціями.
Дозволяти дитині все, що вона захоче – не вихід. Психологи стверджують, що оптимальною стратегією є так зване «авторитетне виховання» або «обмеження зі співчуттям». Ми повинні встановлювати для дитини певні межі, але робити це зі співчуттям. Діти дотримуються кордонів тільки тоді, коли ви встановлюєте їх із любов'ю.
Це зовсім не означає, що такий стиль виховання – щось середнє між суворістю та вседозволеністю. Іноді батьки дійсно дозволяють дитині багато («Добре, ти можеш сьогодні лягти спати пізніше»), та, водночас, карають її за негарні вчинки. Наприклад, ставлять у куток. Це не дуже ефективний спосіб виховання, тому що батьки змушені йти на компроміс, а діти, оскільки їх карають, все одно поводяться погано.
Усе, що необхідно зробити батькам – встановити розумні межі й озвучити свої очікування. Це потрібно робити з любов'ю й підтримкою. Поєднання обмежень і співчуття – золота середина, яка допоможе правильно виховати дитину й допоможе їй досягти максимальних результатів у всіх сферах життя.
Як розвивати абстрактне мислення дитини
Для того щоб осмислювати абстрактні поняття, дитина повинна відволіктись від матеріальної реальності, пов'язаної з ними, і предметів, які безпосередньо значимі для даних понять. Їй необхідно відокремити й перетворити на самостійний об'єкт розгляду окрему сторону, властивість або стан того, над чим вона зараз розмірковує. Наприклад, якщо, після того як дитина прослухала «Щедре дерево» Шела Сільверстайна, вона зробила висновок, що ця казка про егоїзм, отже, вона здатна зрозуміти й перенести основну тему художнього твору у свій світ.
Усі значні види навчання вимагають абстрактного мислення. Маленькі діти можуть і повинні відокремлювати поняття, абстрагувати їх від свого світу. Дитина вчиться мислити абстрактно за допомогою змістовних ігор і навчання взаємодії, пошуку нових способів уявлення предметів та узагальнення отриманих вражень. Це вміння дозволяє їй вибудовувати теорії про її світ.
Абстрактне мислення й числа
Розвиток абстрактного мислення тісно пов’язаний з розвитком математичних здібностей вашої дитини. З часом діти розвивають більш абстрактні ідеї про числа й лічбу. Майже з народження малюки чутливі до поняття кількості. У віці від восьми місяців до одного року діти, наприклад, можуть визначати, яка із двох дуже маленьких купок більше, ніж інша. У них починається довгий процес пізнання складних ідей про числа й лічбу.
Значний розвиток відбувається в дитини у віці близько двох років, коли вона знайомиться із символічними або рольовими іграми: у них вона починає пов'язувати думки з відносинами та подумки уявляти кількість. Наприклад, дитина може сказати подрузі: «Я буду татом, ти будеш сестрою, а ця скеля буде собакою». Граючи так, вона може поставити на стіл дві тарілки: одну для себе («тата») й одну для своєї подруги («сестри»). Потім візьме дві ложки – автоматично, не рахуючи – і покладе по одній на кожну тарілку. Дитина абстрагується від думки про числа, граючи з конкретними предметами.
Також дуже важливо розвивати розуміння слів, що позначають числа. Ці слова допомагають дітям усвідомлювати уявлення про числа й розуміти, як можна класифікувати кількість. Наприклад, трирічна дівчинка сидить зі своїм собакою на лавці, до них підходить інший собака. Дівчинка каже мамі: «Мамо, дивися, два песики!». І просить у мами ласощі на двох. Потім вона пригощає кожного з них. Це важлива абстракція, тому що сама ідея про число два – це абстрактне поняття. Дівчинка змогла використати слово «два», щоб розповісти про кількість собак, яких побачила.
Ваша дитина спирається на ці ранні математичні ідеї, коли вчиться рахувати. Розуміння слів, що позначають числа й навички лічби разом, дозволяє дітям конструювати абстрактні порівняння чисел. Наприклад, у віці за три з половиною роки більшість дітей можуть точно порівнювати кількість у двох групах різнорідних предметів, таких як купа кубиків і купа чіпсів. Вони також можуть точно порівнювати групи, які не можна побачити, наприклад, купу скляних кульок і послідовність барабанного дробу. У віці від чотирьох до чотирьох з половиною років діти можуть порівнювати групи предметів, кожна з яких складається з різної кількості елементів. Це показує, що вони розглядають нумерацію в якості більш абстрактної ідеї, яка не залежить від розміру й природи предметів, які потрібно порахувати.
Дитина також розвиває абстрактні думки про лічбу за допомогою письма. Дошкільнята розуміють, що письмові знаки на папері можуть передавати інформацію про кількість. Наприклад, три-, чотирирічні діти можуть малювати на папері палички, щоб показати, скільки предметів вони нарахували.
Розуміння форм
Для дітей розуміння концепції «форма» – це ще один спосіб осмислення світу і ще один крок у розвитку навичок абстрактного мислення. Це розуміння полягає в умінні робити узагальнення про повсякденне оточення. Маленькі діти можуть дізнаватися про форми більш глибоко, ніж ми думаємо. По-перше, вони дізнаються про форми в «цілому»; наприклад, визначаючи предмети прямокутної форми, тому що «вони схожі на двері». Коли ваша дитина може відокремлювати форму від фону, помічати її й відрізняти від інших предметів, вона абстрагує цю форму.
Пізніше, провівши безліч дослідів з формами, ваша дитина зможе розпізнавати, скажімо, трикутники різних розмірів та орієнтованості. Вона може виявити, що певна форма може варіювати. Наприклад, форма може бути «довгою й тонкою», але це все одно трикутник. Колір, товщина та інші характеристики тепер розглядаються як ідеї, що не відносяться до форми. Дитина абстрагує ідею від форми. Одночасно дитина починає розглядати ще одну важливу абстракцію: вона подумки виокремлює окремі частини форми. Наприклад, починає бачити трикутник не тільки як форму, яка виглядає певним чином, але ще й має три сторони і три кути. У роботі з маленькими дітьми фахівці виявили, що ця здатність дає їм відчуття власної можливості зрозуміти що-небудь, відчуття своєї інтелектуальної сили. Дитина може сказати: «Він дуже гострий і дуже довгий, але я знаю, що це трикутник. Дивись: один, два, три прямі сторони!».
Способи розвитку абстрактного мислення
Ви можете щодня допомагати дитині розвивати навички абстрактного мислення, обговорюючи її враження від навколишнього світу й допомагаючи осмислити їх. Спробуйте такі види діяльності.
- Рахуйте все навколо. Рахуйте разом з дитиною сходинки, якими ви піднімаєтесь, тарілки на столі; родзинки в шоколадці й так далі.
- Вивчайте правила рахунку. Візьміть ляльку (назвіть її, наприклад, Незнайком), який рахує неправильно, попросіть дитину виправити Незнайка. Попросіть розповісти, що саме Незнайко зробив не так. Для більш упевненого рахування дитини починайте з маленьких цифр.
- Грайте з маршрутами й картами. З дуже маленькими дітьми обговорюйте пам'ятки, які ви спостерігаєте під час прогулянки. Малюк може створювати моделі цих пам'яток за допомогою іграшок. Старша дитина може, наприклад, спробувати побудувати модель своєї кімнати або почати малювати прості карти. Також вона може грати вдома в такі ігри, як пошук захованих предметів за допомогою простої карти, яку намалювали ви. Підкресліть, що моделі й карти - це зменшені версії реального простору.
- Надавайте велику кількість можливостей для практичного досвіду. Лічильний матеріал (деталі конструктора, набори формочок, кубики прості й ті, що з'єднуються) та інші предмети (ґудзики, камінчики або бісер) допомагають дитині вибудовувати уявлення про математичні ідеї. Маленькі діти часто знають числа, але не можуть застосувати це знання; а такі предмети допомагатимуть їм у цьому.
- Будуйте за допомогою різних форм. Дайте дитині набір блоків (кубиків) різних форм для проектування та будівництва. Знаходьте й показуйте певні форми в повсякденних предметах і намагайтесь відтворювати їх за допомогою блоків.
- Заохочуйте рішення завдань. Лічильний матеріал, такий як кубики, можна використовувати для рахунку, арифметики, моделювання та створення геометричних форм. Заохочуйте дітей використовувати ці матеріали при вирішенні різних завдань і для подальшого обмірковування й оцінювання своїх рішень. Це є важливим кроком до абстрагування ідей, які лічильний матеріал допомагає розвивати.
- Класифікуйте предмети за ознаками. Сортуйте та класифікуйте різні предмети. Підкресліть, що для сортування ми створюємо й використовуємо різні категорії, ознаки. Коли ви прибираєте кімнату дитини, складайте разом деталі (кубики) однакової форми або класифікуйте деталі на ті, які можна котити, і ті, які не можна.
- Розмовляйте з дитиною. Обговорення допомагає дитині перевести мову й думки на себе та пізнавати абстрактні поняття. Обговорюйте події, які відбувались десь далеко й давним-давно. Це допоможе дитині навчитись уявляти ідеї, думки, оперувати символами абстрактно, але по суті. Попросіть дитину обдумати свій майбутній день і спланувати те, що вона буде робити завтра. Якщо вона намагається вирішити задачу, попросіть її розглянути різні способи вирішення й підходи до неї. Попросіть дитину подати свої думки та ідеї різними способами, наприклад, шляхом розмови, співу, акторської гри або малювання – усіх дитячих «мов».
- Ставте запитання: чому? Чому не? Що якщо? Ці запитання спонукають дитину думати й описувати особливості математичних об'єктів, такі як, наприклад, форми. Вони також змушують дивитись на речі з різних точок зору. Допомагайте дитині вчитися ставити правильні запитання. Маленькі діти іноді не просять про додаткову інформацію, коли чогось не розуміють, але якщо їх активно заохочувати, вони будуть учитись цього, будуть майстерно ставити запитання.
- Використовуйте інформацію із книг про математику. Читайте й обговорюйте книги, які вчать математичних понять, таких як рахунок, співвідношення розмірів, форм і так далі.
Ми можемо щодня спостерігати за тим, як наші діти мислять абстрактно. Вони чудові мислителі й постійно розмірковують про свій світ. Наприклад, дитина любить спостерігати за птахами і, одного разу побачивши метелика, схвильовано каже: «Птах!». Так вона використовує абстрактне мислення, щоб розвинути теорію про те, що всі істоти із крилами або всі, хто може літати й за величиною більше комахи, – це птахи. Хоча її абстракція потребує певного доопрацювання, її здатність мислити таким чином стане у пригоді в майбутньому. Вона старанно працює в пошуках сенсу свого світу. Коли ми розмовляємо з нашими дітьми й допомагаємо їм удосконалювати абстракції, ми допомагаємо їм учитись.
Найважливіші виховні навички батьків
Виховання – дивна річ. Навіть якщо у вас дванадцятеро дітей, ви все ще продовжуєте вчитись. Ви можете добре виховати перших одинадцять, але дванадцята завдасть вам клопоту...
П'ять навичок і відповідні їм виховні поради, наведені в цій статті, допоможуть вам якісно змінити підхід до виховання вашої дитини чи підлітка, а також установити здорові відносини з ним. Давайте розглянемо кожну з них по черзі.
1. Створюйте правильну атмосферу
Створення необхідного мікроклімату – це велика частина виховання. Ви повинні забезпечити відповідну атмосферу: повинно бути присутнє певне почуття радості, любові, турботи й дисципліни як у вашій душі, так і у вашому домі. Головне, що ви можете зробити для вашої дитини, це дати їй любов і турботу. Створіть для неї атмосферу любові, в якій її інтелект розквітне й розвиватиметься природним чином. Дитина чиста, не зіпсована життям. Тому сядьте поруч з нею й подивіться на життя свіжим поглядом, як це робить вона. Ваша дитина не повинна робити те, що робили в житті ви. Ваша дитина має робити те, про що ви і мріяти не могли. Тільки так розвивається світ.
Основний обов'язок людства – забезпечити, щоб наступне покоління було принаймні на один крок попереду нас. Надзвичайно важливо, щоб наступне покоління жило більш радісно, з меншим страхом, меншими упередженнями, меншими складнощами, меншою ненавистю, меншими стражданнями. Ми повинні прагнути до цього. Ваш внесок у благополуччя наступного покоління полягає в тому, що ви приведете у світ не розбещену, погано виховану дитину, а людину, яка хоча би трішки краще, ніж ви.
2. Вивчайте потреби своєї дитини
Деякі батьки у своєму прагненні або амбіціях зробити своїх дітей супергероями необґрунтовано штовхають їх на занадто складні випробування. Ці батьки хочуть, щоб їхні діти стали такими, якими вони самі стати не змогли. У спробі задовольнити свої амбіції за допомогою дітей деякі батьки бувають украй жорстокими у ставленні до них. Інші батьки, уважаючи, що дуже люблять своїх дітей, надмірно намагаються задовольнити найменші їхні забаганки і тим самим роблять їх безпорадними й егоїстичними в житті.
Жив колись на світі один мудрий чоловік. Одного разу він побачив кокон, який трохи тріснув, а метелик усередині нього відчайдушно боровся, щоб вийти назовні – оболонка кокона була занадто твердою. Зазвичай метелик бореться, щоб вийти з кокона (пробити його) протягом майже сорока восьми годин. Якщо спроби марні, він гине. Мудрець спостерігав за зусиллям метелика й, перейнявшись співчуттям до нього, нігтем розкрив кокон і випустив його назовні. Але коли той опинився на волі, то не зміг літати. Виявляється, при зусиллях, докладених метеликом, щоб вийти з кокона, він набуває здатність літати. А на що здатний метелик, який не вміє літати?.. Багато батьків з любові до своїх дітей роблять так само, обрізаючи крила своїм дітям. Їхні діти в результаті не здатні до життєвого польоту.
Єдиного стандартного правила виховання всіх дітей не існує. Усі діти різні. Отже у батьків повинна бути свобода дій. Неможливо точно відміряти міру любові й суворості для всіх. Різним дітям потрібні різні рівні уваги, любові й суворості. Адже пальма і троянда теж потребують різної кількості води. Необхідно розвивати чуйність до потреб своїх дітей.
3. Учіться у своєї дитини
Більшість дорослих уважають, що як тільки дитина народжується, їм пора ставати вчителями. Коли дитина з'являється на світ, входить у ваш дім, треба не вчити її, а самим учитись у своєї дитини. Просто подивіться на себе й на неї, адже ваша дитина більш радісна, ніж ви, чи не так? Тому пора вам почати дізнаватися про життя від неї, а не навпаки. Єдине, чого ви можете навчити вашу дитину, – і певною мірою повинні, – це мистецтва, навичок виживання. Але коли справа стосується самого життя, дитина дізнається про нього більше із власного досвіду, самостійно. Вона і є життя; вона це знає. Навіть у вас, якщо ви відкинете всі упередження і вплив, що наклався на ваш світогляд, життєва енергія знайде правильний шлях і знову заструменить. Доросла людина піддається всім наявним видам страждань, а дитина ще ні. Таким чином, коли народжується дитина, для дорослого настає час учитись, а не навчати.
4. Дайте дітям можливість бути самими собою
Якщо батьки по-справжньому піклуються про своїх дітей, вони повинні виховувати їх таким чином, щоб діти ніколи не відчували надмірної опіки та не потребували батьків (у споживацькому сенсі, в тій чи інший формі). Батьківська любов повинна бути процесом звільнення, а не заплутування, втягування та поневолення. Тому, коли дитина народжується, дозволяйте їй дивитись навкруги, проводити час на природі і з самою собою. Створюйте атмосферу любові й турботи і не намагайтесь нав'язувати їй свою мораль, думки, світогляд чи ще що-небудь. Просто дозвольте їй рости, дозвольте рости й дорослішати її інтелекту, допомагайте дитині розвивати власний погляд на життя. Дивитись на життя власним поглядом, поглядом особистості дуже важливо для її благополуччя і благополуччя світу в цілому. Для того щоб дитина виросла успішною людиною, батьки повинні допомагати їй учитись думати самостійно, використовувати власний розум, щоб самотужки визначати, що для неї найбільш важливе в житті.
5. Будьте радісною, спокійною людиною
Якщо ви хочете добре виховати свою дитину, у першу чергу ви повинні бути щасливими. Але ви часто самі не знаєте, як бути щасливими, визнайте це. Що станеться з дитиною, коли вона щодня буде бачити у вашому домі напруженість, гнів, страх, тривогу й ревнощі? Вона, певно, буде вчитись тільки цього, чи не так? Якщо ви дійсно маєте намір правильно виховати дитину, то повинні змінити себе і стати люблячою, радісною та спокійною людиною. Якщо ви не спроможні на це, то якою тоді виховаєте дитину?
Якщо ми дійсно хочемо виховувати наших дітей добрими й люблячими, то насамперед повинні зробити спробу прислухатись до себе. Кожний, хто бажає стати батьком, повинен провести один простий експеримент. Треба сісти й замислитись, що конкретно завдає дискомфорт вашому життю і що було б добре змінити в ньому – не в зовнішньому світі, а в самому собі. Якщо ви протягом трьох місяців зможете змінити щось у собі – вашу поведінку, способи реагування і звички, – то будете готові виховувати дитину з мудрістю.
На жаль, шкільна система багато в чому ґрунтується на вірі в те, що світ, який її оточує, кардинально не змінюється, у ньому відбуваються лише незначні зміни певних переваг. Найчастіше школа забезпечує комплексом навичок, призначених для оволодіння найбільш затребуваними спеціальностями не так майбутніх, скільки минулих років.
У певному сенсі це виправдано, враховуючи те, що ніхто не може знати, яким насправді буде життя років через 20–30. Пригадайте 1980-і роки, коли персональні комп'ютери були ще досить «молодими», коли факси були передовою технологією зв'язку і коли про високошвидкісний Інтернет можна було лише мріяти.
Ми тоді й уявити не могли, що нас очікує за кілька десятиліть. Більше того, ми, як і раніше, цього не знаємо. І не дізнаємось, бо не вміємо передбачати майбутнє. Отже, виховувати й навчати наших дітей, ґрунтуючись на якихось ідеях про майбутнє, не зовсім правильно.
Як же тоді готувати дочок і синів до такого непередбачуваного світу? Просто треба вчити їх адаптуватись до будь-якої ситуації, справлятись зі змінами, бути готовими до всього, а не до чогось конкретного. Це вимагає зовсім іншого підходу до освіти наших дітей і означає, що треба відмовитись від старих стереотипів і винаходити щось нове.
Треба вчити дітей удома, у сім'ї, викладаючи їм предмети, відмінні від шкільних. Треба вчити їх здобувати знання самостійно, а не годувати ними з ложечки.
Так, для батьків це складний виклик, і більшість з тих, хто експериментує з позашкільною освітою, визнають, що в них немає відповідей на всі запитання, пов'язані з такого роду навчанням. До того ж не існує «ідеальних прийомів». Але ж ми теж учимось разом з нашими дітьми, і наше незнання може бути хорошою можливістю випробовувати, знаходити, відкривати, не спираючись на найпоширеніші методи, які, можливо, і не є для нас оптимальними.
І взагалі, самі методи інколи менш важливі, ніж ідеї. Якщо у вас є цікаві ідеї, для їх утілення ви можете придумати необмежену кількість методів, тому чужі методи можуть мати характер, надмірно обмежуючий вас.
Замість цього давайте розглянемо набір основних навичок, якими діти повинні оволодіти, щоби краще підготуватись до будь-якої ситуації в майбутньому. Ці навички засновані на розумінні того, що світ, в якому ми вчимося, працюємо й живемо, ніколи не стоїть на місці й безперервно змінюється.
1. Уміння ставити запитання. Найбільше ми хочемо від наших дітей як учнів, щоб вони могли вчитись самостійно – самі оволодівали певною системою знань. Адже якщо вони набудуть відповідні навички, у нас не буде потреби постійно вчити їх, оскільки все те, що їм належить вивчити в майбутньому, вони зможуть засвоювати самостійно. І перший крок у процесі самонавчання – це вміння ставити запитання. На щастя, діти роблять це природним чином, нам лише треба заохочувати їх. Звісно, тут важливий і власний (батьківський) приклад. Коли ви й ваша дитина зіштовхуєтеся з чимось для себе новим, ставте запитання, а також з'ясовуйте можливі варіанти відповідей. Робіть це неодмінно разом. Коли дитина ставить запитання, нагороджуйте її, а не карайте (ви, напевно, здивуєтесь, дізнавшись, як багато дорослих не люблять дитячих запитань).
2. Навички вирішення проблем. Якщо дитина може вирішувати проблеми, вона впорається з будь-яким завданням. Нова навичка, нове середовище, нова потреба, нова вимога – усе це просто завдання, які потребують вирішення. Навчіть дитину цього, демонструючи прості підходи, а потім дозвольте впоратися з кількома завданнями самостійно. Не розв'язуйте всі її проблеми – нехай дитина подумає й поекспериментує з різними варіантами вирішення. Похваліть її за докладені зусилля. Поступово ваша дитина буде розвивати впевненість у своїх здібностях вирішувати проблеми, і в результаті для неї не залишиться нічого неможливого.
3. Вибір і виконання проектів. Для дітей не повинно бути нездійсненних проектів просто тому, що вони повинні володіти великим досвідом їх виконання. Будь-яке завдання можна розцінювати як проект і ставитись до його виконання відповідним чином, проявляючи кмітливість і творчий підхід. Працюйте над проектами разом, нехай дитина бачить, як це робиться правильно, і поступово домагайтесь того, щоби з часом дитина виконувала все більшу й більшу частину роботи сама. Коли вона набуде впевненість, нехай вибирає й виконує проекти самостійно. Незабаром усе її навчання перетвориться на серію захоплюючих проектів.
4. Захопленість. Спонукальною мотивацією на навчання повинні бути не мета, не дисципліна, не зовнішня мотивація, не винагорода... а захопленість, азарт до набуття знань. Коли дитина настільки схвильована завданням, що не може припинити думати про нього, вона цілком у нього занурюється і в більшості випадків виконує сумлінно, з любов'ю. Допомагайте дитині знайти для себе те, чим вона дійсно буде захоплена, – це передбачає заняття різними видами діяльності, вибір найбільш захоплюючих з них і допомогу дитині в отриманні реального задоволення від їх виконання. Не перешкоджайте інтересам дитини – заохочуйте їх. Не позбавляйте такі заняття задоволення – робіть їх плідними.
5. Самостійність. Дітей треба навчати самостійності. Поступово, звісно. Потроху привчайте їх самостійно справлятись з виконанням завдань. Навчайте їх цього й на своєму прикладі, спочатку допомагайте їм, потім почніть зменшувати свою участь і в результаті дозвольте їм здійснювати власні помилки. Розвивайте в дітей упевненість у собі, яка приходить разом з успішно виконаними завданнями, і дозволяйте їм самим справлятись зі своїми невдачами. Коли вони стануть самостійними, то зрозуміють, що їм не потрібен учитель, батько або керівник для того, щоб безперервно розповідати про те, що їм треба робити. Вони зможуть керувати собою й бути вільними, зможуть самостійно визначати напрямок свого розвитку.
6. Уміння отримувати задоволення самостійно. Багато хто з нас, батьків, надто опікує й контролює своїх дітей, що змушує їх покладатись на присутність батьків навіть для досягнення щастя. Коли дитина дорослішає, вона не знає, як їй стати щасливою. Вона тяжіє до протилежної статі або відчуває нагальну потребу в товаристві друзів. В іншому випадку починає отримувати задоволення від інших (другорядних) занять – походів у магазин, їжі, відеоігор, Інтернету. Але якщо вже з раннього віку дитина вчиться того, що може бути щаслива сама по собі, граючи, читаючи або фантазуючи на самоті, то набуває одну з найцінніших існуючих навичок. Надайте дітям особистий простір і час (наприклад, увечері) побути на самоті та привчайте їх до цього з раннього дитинства.
7. Співчуття, милосердя. Це одна з найбільш істотних навичок. Нам потрібне співчуття, щоб уміти добре взаємодіяти з іншими людьми, щоби піклуватися про інших людей і самим ставати щасливими, роблячи щасливими інших. Ключову роль у цьому відіграє батьківський приклад. Завжди проявляйте співчуття до вашої дитини й інших людей. Демонструйте його, питаючи дітей про те, що, на їхню думку, можуть відчувати інші люди, і висловлюючи вголос свою думку про це. При кожному зручному випадку розповідайте дітям про те, як полегшувати страждання інших людей, як зробити їх трохи щасливіше за допомогою прояву доброти і як це, у свою чергу, може зробити щасливішою саму дитину.
8. Терпимість, толерантність. Найчастіше ми ростемо в ізольованому середовищі, де люди в основному схожі один на одного (принаймні зовні), а коли вступаємо в контакти з тими, хто відрізняється від звичного нам образу, таке спілкування може викликати в нас почуття дискомфорту, шокувати або налякати. У дітей повинна бути можливість спілкуватися з різними людьми, з людьми різних рас, різного інтелектуального чи фізичного розвитку. Покажіть їм, що відрізнятись від інших – це не просто нормально, це цінується, адже різноманітність – це те, що робить життя таким прекрасним.
9. Уміння пристосовуватись до змін. Коли діти виростають, адаптивність стає однією з основних навичок, тому що світ постійно змінюється, і вміти приймати зміни, справлятись із ними та скеровувати їх – це велика конкурентна перевага. Якщо людина вміє адаптуватись до мінливих ситуації, це допомагає їй, особливо в порівнянні з тими людьми, хто чинить опір змінам і боїться їх, хто встановлює цілі та плани й намагається суворо дотримуватись їх, незважаючи на погіршення здоров'я та відсутність об'єктивних можливостей для їх реалізації. Така ригідність менш корисна в мінливому навколишньому середовищі, ніж гнучкість і вміння пристосовуватись. Дуже важливо у кожному зручному випадку демонструвати дітям приклад використання цієї навички. Пріоритетом повинна стати демонстрація дитині розуміння того, що зміни – це нормально, що ви можете адаптуватись до них, що можете знайти й використовувати появу нових можливостей, яких не було раніше.
Життя – це пригода, і вона іноді йде «неправильним» курсом, порушуючи будь-які наші плани, у ній відбувається щось зовсім інше, ніж те, чого ми від неї чекали. У цьому й полягає принадність життя.
Ми не можемо дати нашим дітям потрібний набір інформації, необхідної для тих унікальних особливостей кар'єри, яка їх чекає, адже ми не знаємо, що принесе із собою майбутнє. Але ми можемо підготувати їх в умінні адаптуватись до чого завгодно, вивчати що завгодно, вирішувати які завгодно проблеми, а в двадцять років подякувати нам за це.
Виховання дітей в еру цифрових технологій
Сучасні діти розбираються в техніці набагато краще за батьків і проводять за комп'ютером й ґаджетами практично весь свій вільний час. Це негативно позначається на їхньому фізичному та інтелектуальному розвитку, адже всі інтереси дитини зосереджені на віртуальному світі й іграх. Отже важливо навчити дітей правильно ставитися до цифрової техніки.
Запропоновані в статті рекомендації допоможуть батькам розібратися в постійно мінливому цифровому світі та сформулювати в дитини здорове ставлення до електронних пристроїв.
Складіть власний план використання електронної техніки
Електронні ґаджети можуть допомагати вам, а можуть і не відповідати вашим сімейним цінностям або стилю виховання. Якщо використовувати комп'ютерну техніку правильно, вона допомагає встигати більше протягом дня. Але якщо використовувати її бездумно, вона витісняє багато важливих занять, таких як живе спілкування, спілкування з родиною, ігри на свіжому повітрі, сон.
Розумно сплануйте своє дозвілля, приділяйте час усім необхідним заняттям. Ставтеся до віртуального життя як до однієї зі сторін життя дитини. У ставленні до неї використовуйте ті ж принципи виховання, що й у ставленні до реального життя. Установіть розумні межі. З'ясуйте, з ким дружить ваша дитина в реальному й віртуальному житті. Дізнайтеся, які програми й додатки вона використовує, які сайти відвідує та чим займається в Інтернеті.
Установіть обмеження й дозволяйте дитині відпочивати
Як і будь-яке інше заняття, використання комп'ютерної техніки вимагає розумних обмежень. Частину вільного часу дитина, особливо в ранньому віці, повинна проводити, не використовуючи комп'ютерну техніку. По можливості проводьте цей час разом з нею.
Грайте і вчіться разом з дитиною. Участь батьків у комп'ютерних іграх також важлива - вона розвиває в дитини навички соціальної взаємодії, навчання та зміцнює зв'язок з рідними. Спільні комп'ютерні ігри – чудова нагода продемонструвати спортивну поведінку та етикет. Під час гри у вас також є можливість поділитися власним життєвим досвідом і поглядами на майбутнє.
Будьте позитивним прикладом для наслідування. Показуйте дитині приклад доброти й гарних манер поведінки в Інтернеті. Оскільки діти схильні наслідувати своїх батьків, не сидіть за комп'ютером надто довго. У вас більше шансів зблизитися зі своєю дитиною під час ігор і спільних занять, ніж коли ви дивитеся на монітор комп'ютера.
Цінуйте живе спілкування
Маленькі діти найкраще вчаться в процесі двосторонньої комунікації. Розмови на різні теми дуже важливі для розвитку мовлення дитини. Спілкування має відбуватися наживо або хоча б за допомогою відеочату (якщо батьки у від'їзді або з дитиною спілкуються бабуся чи дідусь, які живуть далеко). Дослідження показали, що розмови на різні теми з дитиною розвивають її мовлення набагато краще, ніж «пасивне» слухання або онлайн-навчання.
Обмежуйте використання комп'ютера дітьми
Не дозволяйте сидіти за комп'ютером дітям до двох років (виняток може становити лише спілкування з близькими родичами за допомогою відеочату). Дітям від двох років можна сидіти за комп'ютером разом з вами – так ви можете використовувати комп'ютер з навчальною метою. Для дітей дошкільного віку обмежте час перебування за комп'ютером до однієї години. Подбайте про те, щоб дитина переглядала тільки якісний контент. Переглядайте його разом з дитиною, допоможіть їй учитися на тому, що вона сприймає з екрану комп'ютера.
Створюйте зони, вільні від електроніки
Не допускайте використання ґаджетів під час прийому їжі, громадських заходів та в дитячій спальні. Вимикайте телевізор, коли ніхто не дивиться його, оскільки фонові звуки заважають живому спілкуванню з дитиною. Заряджайте ґаджети вночі поза дитячою спальнею, щоб позбавити дитину від спокуси користуватися ними. Такі правила сприяють тому, що сім'я більше часу проводить разом, а в дитини розвиваються звички здорового сну й харчування. Це позитивним чином позначиться на її здоров'ї та самопочутті.
Не використовуйте електронні пристрої для того, щоб заспокоїти дитину
Ґаджет може відволікти й заспокоїти дитину, але при цьому він не повинен бути єдиним засобом. Дитину потрібно навчити розпізнавати сильні емоції й керувати ними, справлятися з нудьгою, заспокоюватися за допомогою глибокого дихання, знаходити способи вирішення проблем і управління емоціями.
Використовуйте навчальні програми для дітей. Більш 80000 додатків визнані навчальними, проте дослідження показують, що не всі вони відповідають заявленій якості. Інтерактивні додатки повинні відповідати ряду вимог, а також віку дитини.
Для підлітка проводити час в Інтернеті – цілком нормально
Онлайн-спілкування - це одна зі складових розвитку підлітка. Соціальні мережі допомагають дитині вивчати себе та своє місце у світі дорослих. Просто переконайтеся, що ваш підліток поводиться правильно як у реальному, так і у віртуальному світі.
Багатьом підліткам доводиться нагадувати про те, що налаштування приватності в Інтернеті не забезпечують анонімності: їхні фотографії, думки й поведінка в Інтернеті формують їх віртуальний образ. Залишайтеся відкритими, давайте зрозуміти дитині, що ви поруч у випадку, якщо їй буде потрібна порада чи допомога.
Попередьте дитину про необхідність дотримання приватності в Інтернеті
Дитина повинна розуміти, що як тільки вона відіслала повідомлення або поділилася фотографією, їх не можна буде повністю видалити. Особливо це стосується повідомлень і фотографій непристойного змісту. Діти також повинні знати, що злочинці часто використовують соціальні мережі, чати, електронну пошту та онлайн-ігри для того, аби втертися в довіру.
Пам'ятайте: діти завжди залишаються дітьми
У віртуальному житті вони можуть припускатися помилок. Постарайтеся сприймати їх з розумінням і витягти з них урок для дитини. Однак такі явища, як буллінг, повідомлення або фотографії непристойного змісту тощо, можуть мати серйозні наслідки. Батьки повинні бути уважними до віртуального життя дитини і, якщо необхідно, звернутися по допомогу до фахівця.
Електронні пристрої – невід'ємна частина нашого повсякденного життя. Якщо використовувати їх правильно, вони можуть принести велику користь. Однак дослідження показують, що живе спілкування з сім'єю, друзями та вчителями відіграє більш важливу роль у розвитку дитини. Приділяйте увагу живому спілкуванню й не дозволяйте електронним пристроям замінити його.
Уся правда про дитячу брехню
Усі діти обманюють час від часу. Але пам'ятайте: від того, як ви реагуєте на брехню, буде залежати, зникне вона чи перетвориться на велику проблему.
Є діти – природжені вигадники. Одного дня ви застаєте свою маленьку доньку, яка стоїть на стільці й намагається відкрити вхідні двері, але ваша кмітлива дворічна крихітка стверджує, що насправді вона їх зачиняє. Виявляється, двері відкрила казкова Фіона, а вона лише намагається їх закрити, щоб ваш собака не вибіг на вулицю. У дитини може бути безліч подібних історій. Наприклад, якщо дівчинка хоче отримати іграшковий лейкопластир з набору «Привіт, Кітті», вона каже, що в неї йде кров, бо кролик ударив її м'ячем. Якщо вона влаштовує безлад, то звинувачує в усьому старших сестер, навіть коли в цей час вони знаходяться у школі. Ви з чоловіком, звісно, можете посміятись над такими історіями, але чи не є вони сигналом зародження нечесності?!..
Дитячі психологи до останнього часу не були впевнені в тому, що діти здатні обманювати. Звісно, вони можуть прикидатись, жартувати, фантазувати, неправильно про щось розповідати. Але навмисно намагатись обдурити іншу людину?.. Тепер вони знають те, що багато батьків уже давно підозрювали: усі діти роблять це. Акт маніпулювання правдою заради особистої вигоди є важливим етапом у розвитку дитини, таким же, як уміння самостійно одягатись або дотримуватись черги. Справді, дослідження показують, що талановиті, яскраві діти (які здатні придумувати історії та примушувати інших вірити в них) можуть оволодіти цією навичкою вже у віці 2 або 3-х років. Їх однолітки не надто відстають: уже до чотирьох років усі діти починають фантазувати, перебільшувати, брехати.
На щастя, той факт, що ваша дитина – великий вигадник, не означає, що вона виросте брехуном. Проте вам треба покласти край цій поганій звичці, перш ніж вона міцно вкорениться. Гніватись, сваритись на дитину або карати її не допоможе – вона просто навчиться обманювати більш мистецьки, щоб її не викрили наступного разу. Замість цього у статті пропонуються підходи та методи, які варто використовувати, щоб відучити дитину обманювати.
Профілактика брехні
Щоб розпочати обговорення важливого значення чесності, ви не повинні чекати того моменту, коли зловите дитину на брехні. Вона буде охочіше слухати вас, коли їй не треба буде виправдовуватись й бути насторожі.
- Читайте про це. Книги можуть допомогти вам порозмовляти на цю тему без звинувачень. Існує безліч дитячих книг, що розповідають про важливість чесності («Колискова для брата» Владислава Крапівіна, «Вірю – не вірю» Ганни Ігнатової та ін.). Ви також можете ділитись з дитиною історіями про те, як самі в дитинстві казали неправду. Наприклад, як ви крали сусідський виноград, а сусід зловив вас на гарячому, почав кричати на вас. Ви сказали матері, що лише грали в хованки у виноградних кущах і не чіпали грона винограду, і мама заступилась за вас перед сусідом. Розкажіть також, яким винним ви відчули себе у зв'язку з тим, що збрехали матері, і що в результаті зізнались їй у всьому.
- Подавайте приклад. Діти вчаться чесності в батьків. Наступного разу, коли ви захочете придумати привід, щоб не ходити на роботу або скасувати зустріч зі свекрухою/тещею, подумайте про те посилання, яке даєте дитині. Обман навіть з найкращих мотивів може принести неприємності й погано закінчитись.
- Пояснюйте дитині можливі винятки. До семи-восьмирічного віку діти починають розуміти нюанси «брехні заради порятунку»/«брехні на благо» або невинного обману. Він призначений для захисту почуттів іншої людини (наприклад, ви кажете тітці, що її подарунок вам дуже сподобався, хоча насправді ні). Хоча багато експертів уважають, що добрі наміри виправдовують такий обман, ви повинні дати зрозуміти дитині, що це вкрай рідкісні винятки з правила чесності.
Тоді, коли дитина бреше
Ви знаходите невигадливий малюнок, виконаний перманентним маркером на стіні спальні. Винуватець знає, що йому загрожують неприємності. Ви бачите, як його маленький мозок працює, щоби придумати спосіб ухилитись від делікатної ситуації. Навіть якщо ви відчуваєте, що дитина зловживає вашою довірою, ще не пізно допомогти їй у всьому зізнатись.
- Зберігайте спокій. Діти частіше обманюють тоді, коли бояться вашої реакції. Приклад ситуації: двоє ваших дітей голосно з'ясовують стосунки у своїй кімнаті. Ви вриваєтесь із криком: «Що тут відбувається?». У паніці старша дитина хибно стверджує, що її молодший брат упав випадково, а потім після довгих розпитувань усе-таки зізнається, що штовхнула його. Тому й необхідно стежити за своїми реакціями. Ви можете спокійно спитати в дитини: «Чому ти плачеш?», і правда відразу випливе назовні. Виявляється, старший брат розлютився та штовхнув молодшого тому, що той забрав його іграшку. Просто попросіть старшого взяти іншу іграшку й помінятись нею з молодшою дитиною. Таким чином проблема вирішиться.
- Не провокуйте дитину на обман, не підставляйте її. Немає сенсу питати «Хто з'їв усі чіпси?», коли пакет порожній, а у вашої дитини забруднені пальці й губи. Можливо, ви очікуєте, що дитина зізнається, але з вашого боку це несправедливе випробування. Замість цього спробуйте щось на зразок: «Я бачу, що ти хотів перекусити. Будь ласка, наступного разу спитай мене. Якщо до обіду залишиться багато часу, я дам тобі кілька чіпсів. А тепер давай умиватись».
- Дякуйте за чесність. Нагорода за хорошу поведінку – це кращий спосіб повторити такий прояв поведінки ще раз. Коли п'ятирічна дитина зізнається, що випадково перекинула ляльковий будиночок старшої сестри, похваліть її за правду. Однак це не означає, що цим усе для неї і закінчиться. Вона повинна навести порядок і вибачитись перед сестрою.
Коли правда виходить назовні
Коли ваша дитина цілеспрямовано вам каже неправду, ви можете сприйняти це як ляпас. Проте її нечесність не означає, що вона погана людина або що ви поганий батько, тому уникайте реагувати занадто емоційно.
- Вибачайте малюкові його фантазії. Брехня маленької дитини найчастіше лише прийняття бажаного за дійсне. Якщо ваша дитина каже: «У дворі пасеться поні», посміхніться й дайте відповідь: «Чудово, чи не так?», а потім повертайтесь до своїх справ.
- Пом'якшуйте свої звинувачення. Якщо ваша дитина відмовляється чесно розмовляти про інцидент, не треба піддавати її «інквізиції». Дуже небагато людей здатні зізнатись у брехні, коли на них чинять тиск, діти – не виняток. Замість цього ви можете сказати: «Я люблю тебе й хочу зрозуміти, що сталось, але деякі частини твоєї розповіді не здаються мені правдоподібними. Чому б тобі не обдумати все ще раз, і тоді ми зможемо продовжити обговорення». Рано чи пізно, дитина відкриє правду.
- Учіть дитину мистецтва вибачатись. Ваша дитина мусить знати, що може вибачитись за свою нечесність, просто сказавши: «Пробач мене, мамо, мені дуже шкода». Брехня, урешті-решт, – це всього лише помилка. Тому коли вона дійсно кається, ви повинні проявити у відповідь співчуття та прощення. При такому підході є велика ймовірність того, що ви виховаєте достатньо правдиву та відповідальну дитину. Багато в чому правдиву й відповідальну (будемо чесними!).
Коли правда ображає
Коли дитина досягає віку дошкільника, ви можете почати вчити її бути чесною, не заподіюючи болю іншим людям і не ображаючи їх. Добродушний тон і м'яка посмішка сприяють досягненню цієї мети. Практикуйте вдома з дитиною доречні відповіді на різні сценарії розвитку подій, щоб ваша дитина знала, як поводитись із реальною життєвою ситуацією. Наприклад.
Дитина розчарована подарунком на день народження.
- Їй хочеться сказати: «Це не те, що я хотіла!».
- Тактовний варіант відповіді: «Дякую».
Указівки батькам. Перед днем народження потренуйтесь з дитиною по черзі передавати один одному випадкові предмети в якості подарунків, а потім висловлювати свою вдячність. Коли дитина простягає стару іграшку, скажіть: «Дякую. Як зворушливо, що ти подумав про мене». Потім нехай дитина спробує зробити це аналогічним чином. Школяра можна попросити знайти позитивні (і правдиві) слова про подарунки, чи то банан («Жовтий – дуже веселий колір») чи то старий батьківський светр («Він такий м'який»).
Ви вечеряєте в гостях, і вашій дитині не подобається запропонована страва.
- Їй хочеться сказати: «Фу! Як огидно це виглядає!».
- Тактовний варіант: «Ні, дякую, я не хочу».
Указівки батькам. Якщо страву, яка не подобається дитині, уже подали, попросіть її взагалі нічого не казати й утриматись від незадоволеного виразу обличчя. Тихенько запропонуйте їй з'їсти всього лише один шматочок цієї страви або іншої на її тарілці. Ви також можете заздалегідь спитати у друга, до якого прийшли в гості, чи дозволено буде вам принести із собою йогурт і фрукти – те, що точно подобається вашій дитині.
Вашого малюка запрошує в гості інша дитина, але він не хоче йти.
- Йому хочеться сказати: «Я не люблю грати з тобою».
- Тактовний варіант: «Я повинен спитати маму».
Указівки батькам. Ця відповідь дає вам шанс дізнатись, що насправді дратує вашу дитину в іншому малюку, й допомогти їй придумати ввічливий спосіб відхилити пропозицію.
Багато дітей відчувають розчарування від процесу навчання, уважаючи його занадто складним заняттям, і все тільки тому, що, по суті, не володіють належними когнітивними навичками, необхідними для обробки інформації. Тобто тими специфічними базовими навичками, які забезпечують успішне навчання. Додаткове навантаження у школі, домашня робота або особлива увага до відсутності цих навичок поглиблюють їх розчарування та ще більше підсилюють проблеми з читанням і труднощі з оволодінням новими знаннями.
Більшість шкіл не виділяють достатньо коштів або часу на індивідуальне навчання, необхідне учням, які мають слабкі когнітивні навички. Крім того, педагогам доводиться читати навчальну програму в тому темпі, який важко витримувати таким дітям. Вони не можуть іти в ногу з однолітками й відчувають складнощі під час навчання, відстаючи все більше й більше, а часто набуваючи проблему на все життя.
Когнітивні етапи розвитку дитини – етапи навчання
Навчання – складний процес, що розвивається поетапно. Він базується на вроджених здібностях, успадкованих і генетично закодованих при народженні. Але мало хто з нас навчається з тією максимальною ефективністю, яка генетично детермінована. Ось чому певні зусилля та практика сприяють покращенню здатності до навчання та підвищенню продуктивності в більшості людей.
Розвиток нашого вміння навчатись проходить через стадії вдосконалення сенсорних і моторних навичок, потім когнітивних навичок і, нарешті, призводить до здатності засвоювати формальні інструкції. Недостатність на будь-якій зі стадій може призвести до проблем на наступних залежних стадіях.
Школи, державні програми, спеціальна освіта зосереджені на академічних інструкціях (підсумковій стадії). На жаль, вони рідко визнають, що не всі діти володіють належною мірою розвиненими когнітивними навичками, необхідними для ефективної обробки й розуміння інформації, що дається за допомогою академічних інструкцій. Без розвитку відповідних когнітивних навичок деталізація академічних інструкцій і репетиторство не призводять до покращення здатності до навчання, і всі зусилля, спрямовані на допомогу учню, виявляються марними.
Більш пильний погляд на етапи навчання розкриває важливість розвитку когнітивних навичок.
- Уроджені здібності. Уроджені здібності людини – це основа процесу навчання. Вони є генетично визначеними можливостями та обмеженнями, якими ми володіємо при народженні та які успадковані нами від батьків і предків. Моцарт, звісно, володів більшою вродженою музичною здатністю, ніж більшість із нас, але за допомогою практики більшість із нас теж може покращити свої музичні здібності. Верхні межі наших можливостей визначаються вродженими даними, але те, наскільки ми наблизимось до цих верхніх меж, визначається іншими елементами, необхідними для навчання.
- Сенсорні й моторні навички. Сенсорні й моторні навички розвиваються на основі наших уроджених здібностей. Сенсорні навички включають зір, слух і дотик. Вони відповідальні за одержання інформації. Моторні навички відносяться до м'язів і руху та включають уміння повзати, ходити, бігати, писати й розмовляти. Моторні навички відображають інформацію, яку отримали й опрацювали наші почуття. І сенсорні, й моторні навички частково визначаються генетичним кодом і частково набуваються при повторюваній взаємодії з навколишнім середовищем. Майже в усіх людей ці навички можна покращити за допомогою правильної цільової практики. Вони є основою для занять спортом і гри на музичних інструментах, фізіотерапії та інших подібних зусиль для підвищення результативності.
- Когнітивні навички – когнітивні (пізнавальні) здібності дозволяють обробляти сенсорну інформацію, яку ми отримуємо. Вони синтезують у собі нашу здатність аналізувати, оцінювати, зберігати інформацію, пригадувати досвід, порівнювати й визначати дії. Хоча когнітивні навички частково вроджені, основна їх частина набувається. Якщо їх розвиток не відбувається природним чином, формується когнітивна недостатність, яка зменшує потенціал навчання й важко коригується без спеціального та належного (часто медичного) втручання. Як і сенсорні, й моторні, когнітивні навички теж можна тренувати та покращувати за рахунок правильного навчання. Зміни в когнітивній сфері можна спостерігати в тих випадках, коли травма завдає шкоду певній частині мозку. Правильна терапія часто здатна «відремонтувати» мозок пацієнта й, відповідно, відновити або покращити когнітивні функції. Це також діє й у випадку з учнями. Слабкі когнітивні навички можна підсилити, а нормальні когнітивні навички – покращити, тим самим полегшуючи та покращуючи продуктивність процесу навчання.
- Сприйняття інструкцій. Формальне прийняття й дотримання інструкцій є останнім і найбільш неоднорідним рівнем навчання. Воно включає в себе вивчення академічних предметів, таких як алгебра, читання, письмо, – тих, які ні інтуїтивно, ні самостійно (у більшості своїй) засвоїти не можна. Ці предмети вивчаються за допомогою формальної освіти, а успішне й легке вивчення цих предметів залежить від основних когнітивних навичок людини. Базу знання кожного предмета можна розширити, але без наявності належної основи у вигляді вже сформованих ефективних когнітивних навичок висока успішність може стати важким завданням, сповненим розчарувань.
Когнітивні навички можна тренувати й покращувати
У міру того як людина дорослішає й академічні завдання стають складнішими, дуже важливо, щоб основні навички їх вирішення були присутні та функціонували належним чином. Сильні когнітивні навички є ключем до високих досягнень у навчанні. Без них людина із проблемами з навчанням або читанням не може повністю використати свій потенціал.
Якщо ваша дитина відчуває труднощі у навчанні або читанні, причина може полягати в недостатньому розвитку однієї або кількох базових когнітивних навичок. Якщо причина дійсно в цьому, вона підлягає коригуванню за допомогою спеціальних індивідуальних навчальних програм, спрямованих на подолання «слабких місць», специфічних для кожної конкретної дитини, отже, інформація шкільної програми в результаті буде засвоюватися значно швидше та краще.
4. Не зациклюйтесь повністю й виключно на розвитку в дитини високої самооцінки та її щасті. Замість цього підтримайте дитину в розвитку її особистісної зрілості. Зрілість – це, разом з тим, і здатність керувати своїми руйнівними емоціями, узгоджувати й координувати свої потреби з потребами інших людей, співпереживати, вміти конструктивно брати й обробляти зворотну реакцію, бути вдумливим і приводити свою поведінку у відповідність з основами моралі.
5. Навчайте дітей не драматизувати події. Хоча дуже важливо допомогти дітям зрозуміти й чітко сформулювати свої почуття, уникайте надмірно часто вказувати на їх переживання або приділяти дуже велику увагу подоланню емоційних станів. Діти здатні драматизувати та вважати свої почуття занадто цінними.
6. Хваліть своїх дітей за конкретні успіхи й тільки іноді кажіть їм про те, які вони «класні». При цьому уникайте постійних похвал. Коли дітей безперервно хвалять, вони можуть відчувати, що їх дії та слова весь час оцінюють; а почувши на свою адресу незаслужену похвалу, відчути, що до них ставляться поблажливо. До того ж занадто велика кількість загальних похвал, таких як «Ти просто приголомшливий!», може привести дітей до висновку, що їх справжня цінність полягає в усьому тому, що вони роблять, унаслідок чого вони можуть перебільшувати значення своїх учинків, переоцінювати вкладені в них зусилля або надмірно звинувачувати себе у випадку невдачі.
7. Не ставте метою життя високі досягнення. Занадто великий тиск у прагненні до досягнень може послабити почуття власного «я» (дитяче самовідчуття), знизити здатність дітей піклуватись про інших і змусити розглядати інших людей як суперників і потенційну загрозу. Нехай досягнення будуть одним з елементів складної структури життя. Відмовтесь від своїх власних переживань про досягнення та статус, суспільне становище, щоб не спрямовувати на дитину неоднозначні посилання, не виглядати в її очах лицеміром і не підривати власний авторитет.
8. Допоможіть дитині розібратись у поняттях про добро і зло, справедливість і кривду у світі. Уважно вислухайте моральні запитання й висловлені дилеми вашої дитини, не поспішайте висловлювати власне судження. Висловивши свої цінності, пов'яжіть їх з переживаннями та тлумаченнями вашої дитини.
9. Не прагніть стати другом своїй дитині. Ви можете бути дуже близькими з дитиною в багатьох відношеннях, але дуже важливо, щоб дитина вважала вас авторитетом, ідеалізувала вас на певних етапах свого розвитку і бачила у вас людину, яку хоче наслідувати. Діти починають цінувати незалежність та особливості інших людей, якщо й ми цінуємо їх власні особливості.
10. Запропонуйте близьким і шанованим вами людям висловлювати свою думку про ваш підхід до виховання. Після народження дитини постарайтеся взяти обіцянку як мінімум із двох інших батьків (з якими ви дружите), що вони обов'язково скажуть вам, якщо вважатимуть, що ви шкодите моральному або емоційному розвитку вашої дитини.
Поради про виховання дбайливих дітей
Багато батьків сьогодні повністю зосереджені на щасті й високій самооцінці своїх дітей і, як показують результати багатьох досліджень, уважають, що ці якості є основою моралі, що «почувати себе добре» неодмінно призводить дітей до «чинити добре». Проте висока самооцінка не вчить дитину піклуватись і брати на себе відповідальність за інших людей – адже вона може бути й у жадібних директорів корпорацій і у «процвітаючих» гангстерів.
Ось кілька порад, які допоможуть вам відійти від виховного підходу «концентрації на самооцінці та щасті дитини» та звернутись до турботи та відповідальності, а також розвивати в дітей ті соціальні та емоційні якості, які є основою моральної поведінки й міцного благополуччя.
1. Важливо уникати егоїзму. Замість того щоб казати своїм дітям: «Найголовніше, що ти щасливий», переконуйте їх у тому, що: «Найголовніше, що ти добрий і готовий нести відповідальність за себе та інших людей».
2. Навчайте дітей цінувати інших людей. Наприклад:
- Не дозволяйте дитині ставитись до продавців у магазинах, офіціантів чи нянь, як до порожнього місця.
- Не дозволяйте дитині поспішно припиняти заняття у спортивній команді або шкільному хорі, перш ніж ви разом ретельно не обдумаєте, як таке рішення може відбитись на колективі.
- Не дозволяйте дитині з легкістю позбуватися друзів, яких вона вважає занадто настирливими, або не відповідати на телефонні дзвінки приятелів, не визнавати досягнень інших дітей.
- Привчайте дитину допомагати вам по господарству, бути ввічливою у ставленні до сусідів.
3. Навчайте дітей ставитись до вас гідно, з повагою. Ваші стосунки будуть базовою моделлю для інших взаємин. Це не означає, що треба примушувати дитину повністю зосереджувати увагу на своїх батьках. Це означає, що не можна дозволяти дітям ставитись до вас з ігноруванням та неповагою, а слід очікувати від них прояву певного інтересу до подій вашого життя та подяки за вашу щедрість і турботу.
5. Навчайте дітей не драматизувати події. Хоча дуже важливо допомогти дітям зрозуміти й чітко сформулювати свої почуття, уникайте надмірно часто вказувати на їх переживання або приділяти дуже велику увагу подоланню емоційних станів. Діти здатні драматизувати та вважати свої почуття занадто цінними.
6. Хваліть своїх дітей за конкретні успіхи й тільки іноді кажіть їм про те, які вони «класні». При цьому уникайте постійних похвал. Коли дітей безперервно хвалять, вони можуть відчувати, що їх дії та слова весь час оцінюють; а почувши на свою адресу незаслужену похвалу, відчути, що до них ставляться поблажливо. До того ж занадто велика кількість загальних похвал, таких як «Ти просто приголомшливий!», може привести дітей до висновку, що їх справжня цінність полягає в усьому тому, що вони роблять, унаслідок чого вони можуть перебільшувати значення своїх учинків, переоцінювати вкладені в них зусилля або надмірно звинувачувати себе у випадку невдачі.
7. Не ставте метою життя високі досягнення. Занадто великий тиск у прагненні до досягнень може послабити почуття власного «я» (дитяче самовідчуття), знизити здатність дітей піклуватись про інших і змусити розглядати інших людей як суперників і потенційну загрозу. Нехай досягнення будуть одним з елементів складної структури життя. Відмовтесь від своїх власних переживань про досягнення та статус, суспільне становище, щоб не спрямовувати на дитину неоднозначні посилання, не виглядати в її очах лицеміром і не підривати власний авторитет.
8. Допоможіть дитині розібратись у поняттях про добро і зло, справедливість і кривду у світі. Уважно вислухайте моральні запитання й висловлені дилеми вашої дитини, не поспішайте висловлювати власне судження. Висловивши свої цінності, пов'яжіть їх з переживаннями та тлумаченнями вашої дитини.
9. Не прагніть стати другом своїй дитині. Ви можете бути дуже близькими з дитиною в багатьох відношеннях, але дуже важливо, щоб дитина вважала вас авторитетом, ідеалізувала вас на певних етапах свого розвитку і бачила у вас людину, яку хоче наслідувати. Діти починають цінувати незалежність та особливості інших людей, якщо й ми цінуємо їх власні особливості.
10. Запропонуйте близьким і шанованим вами людям висловлювати свою думку про ваш підхід до виховання. Після народження дитини постарайтеся взяти обіцянку як мінімум із двох інших батьків (з якими ви дружите), що вони обов'язково скажуть вам, якщо вважатимуть, що ви шкодите моральному або емоційному розвитку вашої дитини.
Іноді поведінка дітей викликає в батьків неабияку злість. Після важкого робочого дня хочеться відпочити, а не наступати на дитячі іграшки, розкидані по кімнаті. Діти часто виливають щось на килим, розсипають їжу й розливають напої - все це провокує спалахи гніву.
У деяких ситуаціях гніватися на дітей - абсолютно нормально. Важливо навчитися правильної поведінки, яка не зашкодить малюкові й допоможе у вихованні. Коли ви відчуваєте гнів - зберігайте спокій і не зривайте поганий настрій на дітях.
Рекомендація 1: Позбавтеся від накопиченої злості
Будь-які взаємини з дітьми надають терапевтичну дію. Поганою поведінкою вони вказують на ваші проблеми й мотивують їх виправити. Якщо в минулому у вас було багато невираженої злості - розберіться з нею, щоб не завдати шкоди дитині. Дослідження показали, що діти, на яких батьки вихлюпують гнів, більше схильні до проблем з дисципліною. З'ясуйте, які події в минулому могли викликати злість на дітей. Піддавалися ви насильству в дитинстві? Карали вас? Чи складно вам контролювати емоції? Можливо, вам не вистачає внутрішнього спокою? З'ясуйте, що викликає у вас злість у сьогоденні (робота, чоловік, особисті проблеми або характер дитини). Пам'ятайте, що діти - відображення ваших емоцій. Якщо вони постійно бачать злий вираз обличчя і чують незадоволений голос, у дорослому житті в них також будуть проблеми з контролем емоцій.
Рекомендація 2: Дотримуйтеся наміченого плану
Злість відчувають усі без винятку. Але деякі батьки схильні надто гніватися через найменші дрібниці. Спробуйте виконати наступну вправу. Виділіть у «поганій поведінці» дитини дрібний непослух (вередування й надокучливість), не вартий того, щоб через нього гніватися, і серйозний (заподіяння шкоди собі, іншим людям або предметам), на який необхідно вчасно реагувати. Потім заспокойтеся, щоб дитина не могла вивести вас із себе. Пропонуємо кілька фраз, які потрібно подумки повторювати, якщо дитина знову буде погано поводитися:
- Я гніваюся, але я можу себе контролювати.
- Неприємності іноді трапляються.
- Я повинен поводитися як дорослий.
- Я відчуваю злість, а дитина - ні.
- Я буду спокійний, і цей випадок стане уроком для всіх нас.
Повторюйте дану вправу знову й знову. Подумки розіграйте такий діалог:
- Ой, я влаштував безлад.
- Я принесу рушник і все витру.
- Добре, я допоможу тобі.
Цей уявний діалог суттєво відрізняється від того, що ви чуєте від дитини. Говорити з дитиною так само не так просто, як здається. Коли в реальному житті станеться щось подібне - ви будете краще себе контролювати. Зробіть кілька глибоких вдихів, погуляйте на свіжому повітрі, продумайте стратегію, і тільки після цього повертайтеся до розмови.
Наприклад, дитина розлила фарбу на стіну. Ви заспокоїлися, щоб не накричати на неї. Але ви відчуваєте злість, а малюк бачить і відчуває ваше невдоволення. Розкажіть йому, що так робити не можна, не переходячи на крик. Зупиніться і вдихніть глибше. Як тільки ви заспокоїтеся, наполягайте на тому, щоб дитина допомогла витерти фарбу. Коли ви контролюєте емоції, діти отримують сигнал: «Мама гнівається, і вона має на це право. Їй не подобається, що я зробив, але вона все одно любить мене. Вона думає, я можу самостійно витерти фарбу».
Злість завдає нам більшої шкоди, ніж дітям. Після неї залишається відчуття спустошення та провини. Дорослій людині набагато легше контролювати емоції, ніж малюкові. Якщо ви будете усвідомлювати це, погана поведінка малюка більше не стане викликати стільки негативних почуттів.
Після зриву на малюка ми починаємо злитися ще й на себе за поганий контроль над емоціями. Цикл злості зазвичай складається з таких етапів:
- 1) злість на дитину;
- 2) злість на себе;
- 3) ще більше гніву у ставленні до дитини за те, що вивела вас із себе;
- 4) злість у ставленні до того факту, що ви втратили контроль.
Цей цикл можна перервати на будь-якому з етапів і таким чином захистити і себе, і дітей.
Рекомендація 3: Перетворіть гнів на союзника
Емоції завжди мають мету. Здорова злість батьків на дитину підштовхує до вирішення проблеми, оскільки вам не подобається погана поведінка дитини. Це корисна злість. Але негативні емоції деструктивні, якщо ви відмовляєтеся вирішувати проблему,погіршуєте ситуацію, відчуваючи злість на свої почуття, на самого себе й на людину, що викликає у вас ці почуття. Так усе життя проходить у гніві з приводу несуттєвих дрібниць, не вартих вашої уваги. А серйозні проблеми залишаються поза увагою.
Рекомендація 4: Не займайтеся самокатуванням
Почуття злості направлено як всередину, так і на об'єкт (людину), яка вам не подобається. Але подивившись на ситуацію збоку та витративши велику кількість енергії на переживання негативних емоцій, ви розумієте, що ситуація була не така вже погана, як здавалося раніше. Такий ретроспективний аналіз дозволяє спокійніше реагувати на подібні ситуації в майбутньому. Коли хтось припускається помилок - пам'ятайте, що ніхто не ідеальний, а людині властиво помилятися.
Рекомендація 5: Уникайте ситуацій, які викликають гнів
Ви потрапили в ситуацію, яка викликає сильну злість? Є великий ризик того, що ви станете неусвідомлено зганяти весь негатив на дитину. Втрачаючи роботу або потрапляючи в ситуації, що знижують самооцінку, складно залишатися спокійним. Головне - пам'ятати, що в таких обставинах ви схильні перебільшувати погану поведінку дитини, а її дрібний непослух здається серйозним.
Якщо з вами трапилася якась неприємна життєва ситуація, що провокує агресію, попередьте про це дитину, сказавши: «Я хочу, щоб ти зрозуміла: у найближчі кілька місяців я можу бути сильно засмучений. Мене звільнили з роботи, і я дуже роздратований з цього приводу. Скоро я знайду нову роботу, і все знову буде добре. Зараз я можу іноді втрачати контроль над собою. Це не тому, що я не люблю тебе, а тому, що в мене неприємності».
Ви все ж зірвалися на дитину - попросіть вибачення: «Вибач, я злюся, і це не з твоєї вини, а тому, що в мене зараз важкі часи. Я злюся не на тебе». Це допоможе бути чесним із собою, визнати свою вразливість і бути напоготові, поки проблема не вирішиться. У житті завжди є й будуть проблеми. Згодом ви зрозумієте, що тримати під контролем ви можете лише власні дії та слова.
Кроки для вирішення конфліктів у дітей
Уміти запобігати конфліктам і справлятись із будь-якими їх проявами – досить складна для дитини задача. А мати справу з булінгом – особливо. Обговорюючи з дітьми способи запобігання знущанням та ефективні дії для вирішення всіляких суперечок, ви тим самим озброюєте їх необхідними навичками, які допоможуть їм успішно справлятися з важкими ситуаціями навіть ще до того, як вони виникнуть.
Правильні кроки для вирішення конфліктів
Уміння справлятися з конфліктом – це цінна навичка для життя в цілому, і володіти нею повинна кожна людина. Вона особливо важлива для сучасних дітей, які можуть зіштовхуватись не тільки з особистісними конфліктами у своєму мікросоціальному середовищі, а й через Інтернет, тобто з так званим «кібернасильством» (кібербулінгом).
Під час врегулювання конфлікту важливо пам'ятати, що іноді він взагалі не полягає у з'ясуванні того, хто правий, а хто винен, а є ілюстрацією та прийняттям того, що різні думки іноді можуть зіштовхуватись одна з одною.
Діти, які втягнуті в конфлікт, можуть зробити такі кроки:
- 1. Стоп (зупинитись). Не дозволяйте емоціям виходити з-під контролю. Зробіть крок назад і спробуйте заспокоїтись, оскільки гнів ускладнює вирішення конфлікту.
- 2. Висловити (розкрити один одному), у чому полягає суть конфлікту. Переконайтеся, що обидва учасники конфлікту, тобто й ви також, чітко розуміють, що викликало розбіжності, й уточніть потім, чого хоче чи не хоче кожний з вас.
- 3. Знайти позитивні варіанти. Подумайте над тим, яке справедливе рішення можна запропонувати – таке, щоб воно задовольнило потреби вас обох.
- 4. Вибрати той позитивний варіант, з яким ви обоє можете погодитись.
- Якщо ж ви жодним чином не можете домовитися, зверніться по допомогу до людини, не залученої до конфлікту. Не зацікавлена в кінцевому результаті особа, імовірно, буде більш об'єктивною в ситуації, що склалась.
Діти повинні залишатись позитивно налаштованими, терплячими та щирими. Вдаватись до лайки або фізичного насильства контрпродуктивно, як і переривати співрозмовника або відмовлятись його вислухати.
Коли діти мають справу з розбишаками, які не хочуть брати участь у вирішенні конфліктів, дітям, можливо, треба буде застосовувати інші тактики. Порадьте їм порозмовляти про ситуацію, що виникла, з людиною, якій вони довіряють, з дорослою людиною. З'ясуйте в дитини, кому з дорослих вона довіряє, щоб у важкій ситуації ваша дитина чітко знала, до кого може звернутись по допомогу (зрозуміло, коли вас немає поруч).
Чому конфлікт може стати корисним досвідом
Уміння вирішувати конфлікти – це повчальний урок для дітей, який демонструє, як важливо вміти співіснувати та йти на компроміси з іншими людьми. Відмінність у поглядах дає шанс дізнатися про себе більше, вивчити думку інших людей і вибудувати конструктивні взаємини з ними. Чітке й відкрите спілкування – це наріжний камінь успішного врегулювання конфліктів.
Уміння правильно врегулювати конфлікти дозволяє:
- Більше дізнатися про самого себе, про свої переконання й цінності.
- Розвивати впевненість у собі, учитись виражати себе й відстоювати власну думку.
- Удосконалювати тверді навички спілкування та ведення переговорів.
- Приймати критику вдячно й бути відкритим для нових ідей.
- Розуміти, коли необхідно відстоювати свої переконання, а коли переглядати їх.
- Мудро вибирати моменти, коли можна вступати в суперечку.
- Поважати думку інших людей, незалежно від своєї згоди чи незгоди з ними.
- Зміцнювати відносини з іншими людьми, знаходячи з ними спільну мову.
Розвиток даних навичок допомагає дітям і дорослим ставати більш позитивними та продуктивними людьми.
Ще один важливий крок на шляху до формування ефективних взаємовідносин і боротьби із залякуванням (булінгом) – це прояв доброти. Треба завжди ставитись до інших людей з повагою та співчуттям, по суті, це те, до чого повинна прагнути кожна людина. Доброта здатна особливим чином допомагати дітям уникати небажаних конфліктів.
Практика вирішення конфліктів удома
Моделюйте різні ситуації для тренування навичок вирішення конфліктів. Запропонуйте дитині придумати кілька сценаріїв можливих конфліктних ситуацій, а потім виконати дії для їх вирішення, щоб таким чином мати можливість детально їх опрацювати.
Ви також можете роздрукувати список необхідних дій і тримати його під рукою на той випадок, коли між вами й вашою дитиною (або дитиною та її братом/сестрою) виникне суперечка.
Як переконливо проявляти любов до своїх дітей
Чи можете ви пригадати, що змушувало вас відчувати себе улюбленими в дитинстві? Подумайте про це. Можливо, ви зараз пригадуєте чудовий час, проведений з батьками на природі, свята, допомогу у виконанні домашнього завдання або те, як ви ділились із ними своїми таємницями? Сьогодні ви самі батьки, але чи ви докладаєте всіх зусилль, щоб ваші діти почували себе комфортно й затишно? Дуже часто навіть дрібниці мають значення.
У цій статті пропонується п`ятнадцять способів, завдяки яким вашим дітям знову і знову буде тепло й затишно. Коли ви станете бабусями й дідусями, то будете зворушені тим, що вони й тоді будуть пам'ятати проявлені вами знаки уваги.
1. Вимикайте смартфон
Коли ви повертаєтесь додому з роботи або ваші діти приходять зі школи, вимкніть телефон та оточіть їх своєю увагою, принаймні в перші тридцять хвилин. Діти люблять цю маленьку сімейну традицію, адже знають, що в такому випадку ви не будете відволікатись на повідомлення та дзвінки, доки вони будуть розповідати вам, що сталося з ними у школі. (Уряд Швеції провів опитування, яке показало, що 33% дітей скаржились, що їхні батьки завжди зайняті своїми смартфонами.)
2. Вимикайте телевізор і всі електронні пристрої під час прийому їжі
Не дуже весело, коли під час їжі діти галасують навперебій з телевізійною рекламою або не можуть відірвати свого погляду від соцмережі. Прийом їжі – це ті рідкісні моменти, коли слід насолоджуватись товариством один одного. Дітям це приносить величезну користь. Прийом їжі при цьому проходить розмірено й неквапливо, що відповідає здоровому харчуванню. Діти отримують задоволення від спілкування з батьками й менше схильні до розладів харчової поведінки в подальшому.
3. Зробіть відхід до сну дорогоцінним моментом
Діти молодшого віку завжди тішаться тими моментами, коли ви читаєте їм казку, доки вони щасливо занурюються в сон. Це надзвичайно заспокоює їх і розвиває особливий зв'язок між батьками й ними. Додаткова перевага полягає в тому, що це також допомагає розвитку мозкувашої дитини.
4. Демонструйте фізичну прихильність
Численні дослідження показують, що діти розквітають від тепла й ласки. Дитина відчуває у ставленні до себе увагу, тепло, у неї формується глибоке почуття власної гідності. Немає необхідності перегинати палицю, входити в раж, один поцілунок або обійми на день принесуть багато користі і вам, і дитині. Вони знижують вірогідність того, що діти стануть агресивними, антисоціальними або матимуть інші проблеми поведінкового характеру. Оскільки підлітки можуть соромитися проявів батьківської любові, для них ви завжди повинні знаходити слова підтримки та співчуття (тобто словесно, а не фізично виражати свої почуття).
5. Проводьте корисний час з кожною дитиною
Чудово, коли один з батьків або відразу мама й тато можуть приділяти час індивідуальному спілкуванню зі своїми дітьми. Це чудово, тому що діти відчувають себе особливими, а їх брати й сестри не заважають спілкуванню з батьками. Такий час можна витрачати на які завгодно заняття – від спорту і приготування їжі до допомоги по господарству. Не існує кращого способу показати дітям, що ви насправді любите їх і тішитесь кожною миттю спілкування з ними.
6. Дисциплінуйте дітей з любов'ю та ніжністю
Є ще батьки, які вважають, що бити дитину – це, імовірно, найбільш ефективний та економний за часом спосіб запровадження дисципліни. Так малюк дізнається, що насильство – це ефективний спосіб боротьби з суперечностями й вирішення конфліктів. Запорука успішного виховання полягає зовсім не в тому, щоб демонструвати прояви любові, коли діти поводяться добре, і відмовлятись від таких проявів, коли вони поводяться погано. Ні. Важливо, щоб від батьків ішов безумовний, стійкий потік любові й ніжності, щоб діти відчували, що батьківська любов дійсно беззаперечна та безумовна.
7. Залишайте веселі та ніжні записки й повідомлення дітям
Це можуть бути повідомлення або маленька записка під подушкою; жарт, ласкаве прізвисько або те, що показує дітям, що вони все ще перебувають у центрі вашої уваги.
8. Дивіться дітям в очі
Кращий спосіб спілкування зі своїми дітьми – це під час розмови дивитись їм в очі. Зоровий контакт дуже важливий у наш час, коли всі прикуті до комп'ютерів, планшетів чи телефонів. Дитина може навчитись чекати, доки не отримає повної вашої уваги, але ця увага варта того, щоб чекати. Це також чудовий урок для малюка, адже зоровий контакт стане дуже важливою соціальною навичкою, коли він подорослішає.
9. Посміхайтесь частіше
Що може краще продемонструвати вашу любов і тепло до дітей, ніж ваша посмішка щоразу, коли вони приходять у кімнату? Це допомагає їм розслабитись, а також демонструє, що їх присутність цінна і що вони не є перешкодою. Так, бувають моменти, коли треба нагадувати дітям про їх погану поведінку, але чому б не використовувати решту 90% часу на демонстрацію їм вашої любові?
10. Будьте зразковим прикладом для наслідування
Скільки разів ви нагадували своїм дітям, що їм робити, як бути ввічливим і як убезпечити себе в тій чи іншій ситуації? Часто батьки забувають, що вони самі повинні бути ідеальним зразком для наслідування, тому що діти – це великі наслідувачі. Немає кращого способу показати, що ви любите своїх дітей, ніж підтверджувати свої слова справою. Будьте добрими, лагідними й турботливими у ставленні до інших людей і вчіть своїх дітей не звертати увагу на чужі недоліки.
11. Залучайте дітей до процесу прийняття рішень
Що вдягти у школу наступного дня або куди поїхати на канікулах, можна вирішити разом з дитиною. Залучайте дітей повною мірою до участі у процесі обговорення. Це також чудово допомагає їм учитися приймати рішення під керівництвом батьків.
12. Просто грайте з дітьми
Коли діти беруть участь в опитуваннях, вони часто скаржаться на надмірне навантаження й занадто напружений розклад. Вони просто хочуть трохи відпочити з батьками, пограти, повеселитись, посміятися й побути разом з ними. Може, варто відмовитись від однієї-двох дитячих секцій, певного гуртка, щоб ви не перетворилися для них просто на водія або охоронця!
13. Уживайте заходи, коли ваша дитина нещаслива
Дитина може страждати у школі від залякування, знущання або мати проблеми з учителями. Покажіть, що ви піклуєтеся про неї, зустріньтеся з людьми, залученими в конфлікт, спробуйте з'ясувати причину напруженості та занепокоєння дитини. Винною цілком може бути саме ваша дитина, але якщо це не так, у вас буде ідеальна можливість довести, що ви завжди готові допомогти. Ви можете взяти участь у батьківській програмі запобігання булінгу у школі, а також навчити дитину, як реагувати, коли з неї глузують чи знущаються.
14. Зберігайте листівки та подарунки
Коли ваша дитина дає вам власноруч написану записку, смішний малюнок або маленький вірш, покажіть, що цінуєте її подарунки. Тримайте їх у спеціальному ящику або папці. Покажіть дитині фото з улюбленим малюнком, який вона намалювала, що висить на стіні у вашому офісі. Ви можете робити цифрові фотографії творінь дитини та зберігати їх на сайтах з обміну фото. Показуйте їх малюку час від часу. Його зігріватиме чудове відчуття результативності та успішності докладених зусиль.
15. Ніколи не перебивайте розповідь дитини
Коли дитина розповідає історію про те, що сталось у школі, ніколи не переривайте її, навпаки, слухайте з великою увагою. Відповідно поводьтесь і тоді, коли вона хоче поділитися з вами враженнями про прочитану книгу або показати вам свій фоторепортаж. Так дитина буде відчувати себе бажаною, оточеною любов’ю. Якщо батьки ігнорують своїх дітей або дуже зайняті, щоби приділяти їм увагу, діти дуже страждають, те ж відбуватиметься і в підлітковому, і в дорослому віці, звісно, якщо ми не докладемо зусилля просто зараз. Любов і прихильність – це основи щастя. Демонструючи дітям свою любов щодня, ми даємо їм найвеличніший з усіх дарів.
Як допомогти дитині набути впевненості в собі
Діти часто страждають від невпевненості в собі, що суттєво заважає їм досягати успіху в навчанні, спілкуванні та інших важливих життєвих сферах. Пропонуємо прості поради, дотримуючись яких, ви допоможете своїй дитині стати набагато впевненішою й досягти всіх поставлених цілей.
Пояснюйте, за що ви хвалите дитину
Маленьких дітей потрібно підбадьорювати, коли вони вчаться повзати, кидати м'яч або малювати геометричні фігури. Однак з часом дитина так звикає до похвали, що не розуміє, чи дійсно вона зробила щось вартісне, коли її хвалять, чи ні. Вона також відчуває, коли ви перебільшуєте («Ти побудував найбільшу вежу, яку я коли-небудь бачила!») й може проігнорувати ваш комплімент. Не хваліть дитину, якщо вона зробила те, що ви її попросили зробити. Якщо вона почистила зуби або склала одяг у шафу, досить просто подякувати їй. Уточнюйте, за що ви хвалите дитину. Наприклад, замість того, щоб сказати: «Твій малюнок прекрасний», скажіть: «Ти добре використав синій колір».
Не рятуйте дитину
Батьки схильні оберігати дитину від усіх неприємностей, розчарувань і помилок. Але якщо ви надто втручаєтеся у справи дитини, наприклад, домагаючись, щоб її запросили на день народження або взяли до футбольної команди, то надаєте їй ведмежу послугу. Діти повинні знати, що іноді зазнавати поразки, засмучуватися, хвилюватися або гніватися – це нормально. Діти вчаться досягати успіху, долаючи перешкоди, і вам не потрібно усувати їх.
Маленьким дітям необхідно мати можливість грати й ризикувати, не побоюючись, що батьки будуть їх критикувати або вказувати, що їм потрібно робити. Щоб допомогти дитині приймати свої невдачі, батьки можуть навмисно припускатись дрібних помилок і показувати дитині, що вони ставляться до них з легкістю.
Дозвольте дитині приймати рішення
Коли дитина з раннього віку має можливість приймати рішення, вона набуває впевненості в собі. Звичайно, діти люблять командувати, але якщо покласти на них занадто багато відповідальності, це може приголомшити. Найкраще запропонувати дитині три варіанти на вибір. Наприклад, не запитуйте дитину, що вона хоче на обід, а запропонуйте вибрати одну з трьох страв. Разом з тим дайте зрозуміти, що в ряді випадків право голосу залишиться за вами.
Акцентуйте увагу дитини на позитивних моментах
Якщо дитина відчуває сильне розчарування, допоможіть їй зберігати оптимізм. Замість того, щоб утішати її загальними фразами на кшталт: «Подивися на ситуацію з іншого боку», допоможіть знайти вихід із ситуації й досягти своєї мети. Так, якщо дитина читає гірше, ніж її однокласники, поясніть їй, що кожна людина має свій власний темп навчання, і запропонуйте щодня читати разом з нею. Якщо син засмучений через те, що не потрапив до шкільної футбольної команди, не потрібно говорити йому: «Нічого, я думаю, ти граєш краще за всіх». Замість цього скажіть: «Я бачу, який ти засмучений. Нумо подумаймо, що ми можемо зробити для того, щоб потрапити в команду наступного разу».
Розвивайте інтереси дитини
Залучайте дитину до різних занять й всіляко заохочуйте, якщо серед них вона знайде те, що дійсно полюбить. Діти, які мають захоплення, чи то динозаври, чи кулінарія, пишаються тим, що вони знають і вміють, та схильні досягати успіху й в інших сферах. Дивні хобі можуть допомогти дитині завести друзів і пережити важкі часи в школі. Наприклад, якщо ваш син любить малювати, а всі хлопчики в його класі захоплюються спортом – запропонуйте дитині намалювати щось на спортивну тематику. Також можете зробити альбом з малюнків й запропонувати дитині показати його однокласникам.
Навчіть дитину вирішувати проблеми
Діти набувають упевненості в собі, коли вчаться домовлятися, щоб отримати те, чого хочуть. Навіть маленьку дитину можна навчити самостійно вирішувати проблеми. При цьому батькам важливо не втручатися. Наприклад, якщо дитина скаржиться вам, що на ігровому майданчику інша дитина забрала в неї іграшку, запитайте: «Як ти думаєш, як найкраще повернути іграшку?». Якщо дитина каже, що потрібно піти й відібрати свою іграшку, запитайте в неї: «Що станеться, якщо ти так зробиш? Чи є в тебе інші ідеї?». Дитині можуть прийти на думку способи вирішити проблему мирним шляхом, наприклад, запропонувати кривдникові разом пограти іграшкою.
Допомагайте іншим
Коли перед дітьми стоїть вибір – витратити гроші на розваги або віддати їх на благодійність, вони вчаться брати на себе відповідальність. Добре, якщо в дитини є домашні обов'язки, проте для маленьких дітей ще важливіше допомагати батькам. Так вони розуміють, що справи дорослих вимагають зусиль і зможуть впевненіше справлятися зі своїми завданнями в майбутньому.
Дозвольте дитині більше часу проводити з дорослими
Діти люблять спілкуватися з однолітками, але не менш важливо, щоб у їх оточенні були й дорослі. Спілкування зі старшими збагачує світ дитини, розвиває в неї навички спілкування з кимось, крім батьків, учить її різних способів мислення. Дослідження показують, що тісні стосунки з ким-небудь з дорослих (з учителем, дядьком, тіткою або тренером) роблять дитину більш життєрадісною.
Мрійте про майбутнє
Якщо дитина уявляє, як у майбутньому вона робить щось важливе або досягає цілей – вона стає більш упевненою в собі. Розкажіть дитині, як ви, ваш чоловік, інші дорослі, яких ви знаєте, вибирали професію. Можливо, дитина мріє стати поп-зіркою або космонавтом, проте не змушуйте її тверезо дивитися на власні перспективи. Навіть якщо дитина змінить свою думку, важливо, що вона думає про майбутнє.
Технологія вирішення проблем для дітей
У нашому повсякденному житті, на роботі та у школі ми постійно зіштовхуємося з певними проблемами й завданнями, що потребують вирішення. Деякі люди успішно долають труднощі й розглядають їх як хороші можливості для свого розвитку. Як правило, у них вироблений чіткий і систематизований підхід, який працює в більшості випадків і в результаті забезпечує їм потужну впевненість у собі та сприяє глибокій самоповазі.
Інші люди бояться життєвих викликів. У них практично відсутня своя універсальна методика вирішення проблем, нехай навіть незначних або тривіальних. Зазвичай вони не у змозі визначити природу проблеми й тому не можуть застосовувати правильні аналітичні інструменти для її вирішення. Часто такі люди не здатні впоратися із труднощами, що виникли, і в результаті відчувають себе повними невдахами.
Так бути не повинно. Батьки можуть допомогти своїм дітям усвідомити, що проблеми – це завдання, які можна і треба вирішувати. До того ж вони можуть допомогти дітям розбити проблему на частини й навчити цінних навичок, які діти можуть застосовувати знову і знову в багатьох навчальних ситуаціях.
У чому полягає, з чого складається вирішення проблеми?
Вирішення проблеми можна розділити на дві окремі, але взаємопов'язані частини.
- Аналіз – це здатність розбивати задачу на складові й піддавати їх пильному вивченню для визначення того, як вони поєднуються одна з одною.
- Синтез – розбивши задачу на окремі складові, ми потім повинні з'ясувати, як зібрати їх знову разом, але так, щоб розібратись у вихідній задачі й успішно вирішити її.
Ці два аспекти, аналіз і синтез, є життєво важливими кроками на шляху до правильного розуміння самої технології вирішення проблем. Тим не менше, багато молодих людей мають великі труднощі із застосуванням даних кроків. Вони відмовляються розуміти, що проблеми можна розбити на більш дрібні керовані блоки, і схильні бачити їх у глобальному масштабі в цілому, а не в аналітичному сенсі. Однак у батьків і вчителів є шанс допомогти дітям усе зрозуміти і в усьому розібратись.
Самоорганізація
Якщо ви коли-небудь намагались зібрати щось своїми руками, то легко могли відчути на собі немилість «синдрому саморобки». Здається, що ці меблі «зроби сам» так легко зібрати за інструкцією, але насправді часто доводиться зіштовхуватися з тим, що вам не вистачає деяких важливих деталей, або тривожитися із приводу того, що деякі деталі залишились невикористаними («зайвими»). Подібне відбувається також тоді, коли ви намагаєтесь полагодити елемент, що складається з великої кількості частин, які знаходяться у прямій залежності одна від одної. Такі приклади чудово допомагають дітям усвідомити, що проблеми, як і будь-які повсякденні предмети, незмінно складаються з більш дрібних деталей.
Якщо ви відчуваєте себе досить сміливим, то можете дозволити дитині (під вашим контролем, звісно) поекспериментувати, розбираючи на частини різні прості предмети домашнього вжитку. Для початку згодиться проста іграшка або, наприклад, поламана кухонна техніка. Зверніть увагу, як дитина починає розбирати предмет на частини. Чи є певна закономірність, послідовність в її діях, чи вона просто застосовує метод спроб і помилок? Чи складає дитина «схему» розташування кожної деталі, чи тримає все в умі? Коли ви просите дитину зібрати предмет, чи всі деталі вона збирає у правильному порядку? Якщо якісь деталі упущені або зібрані неправильно, чому це сталось?
За допомогою таких простих вправ діти починають розуміти той принцип, що потенційні проблеми, якщо їх опрацьовувати логічним і систематизованим шляхом, стають більш зрозумілими, що дозволяє «складати» їх таким чином, що вони вирішуються – «починають працювати». І навпаки, якщо немає відповідної послідовності або плану шляхів вирішення проблеми, шанси на те, що вона буде успішно вирішена, значно знижуються.
Гра в детективів
(Підказки, докази: складаний ніж, дві монети по 25 коп., використаний квиток в кіно, намисто, жувальна гумка).
Це просте й веселе заняття. Візьміть набір побутових предметів – таких, як, наприклад, перераховані вище. Складіть їх у мішок. Скажіть дитині, що вона детектив, і це єдині докази, за допомогою яких вона повинна визначити таємничу людину. Дитина повинна використовувати всі докази, щоби скласти фоторобот, опис можливого власника доказів. Попросіть дитину вивчити кожний доказ уважно. Застерігайте її від поспішних висновків, заснованих тільки на одному чи двох доказах. Це допомагає дітям цінувати важливість вивчення кожної частини проблеми окремо.
Суворо дотримуватись інструкцій
Попросіть дитину записати якомога точніше всі кроки, необхідні для виконання простого завдання, з яким вона добре знайома (наприклад, як приготувати чашку чаю), тобто скласти список кроків. Вона може просто розповісти вам про кожний крок в усній формі (а ви запишіть) або намалювати кожний етап (можливо, додавши необхідні примітки). Тепер виконайте це завдання, суворо, крок за кроком, дотримуючись її інструкцій – і нехай дитина спостерігає за вами. Не робіть будь-яких кроків, які не були перераховані у списку, незалежно від того, наскільки очевидними вони можуть бути.
Можна попросити дитину прокоментувати ваші дії. Пам'ятайте, що будь-які зауваження, які вона робить із приводу абсурдності ваших дій, насправді є аналізом точності її власного опису процесу. Обговоріть процес – бажано з великою часткою доброго гумору. Отже, що ви разом дізналися про порядок, в якому процес повинен здійснюватись, і ступені деталізації, необхідної для опису цього процесу?
Як підготувати наших дітей до майбутнього
Будь-ласка, уявіть сьогоднішню дитину, хлопчика чи дівчинку, якій вісім, дев'ять чи десять років. Домалюйте в уяві її життя через років двадцять. На календарі буде 2035 рік. Цій дитині буде близько тридцяти років, вона займатиметься побудовою власної кар'єри в певній галузі. Але в якій? Що ми сьогодні знаємо про те, як підготувати дитину до майбутнього?
Існує ймовірність, що види робіт, добре знайомі нам сьогодні, будуть відрізнятись або взагалі припинять своє існування до 2035 року. Які види робіт прийдуть їм на зміну, поки що невідомо. Батьки, викладачі й політики щодня приймають рішення про те, як готувати дітей до їх життя в далекому майбутньому. Але будемо відвертими: ми часто працюємо над прийняттям подібних рішень наосліп.
В ідеалі, ми повинні максимально дізнатись про те, яким світ буде в майбутньому, і намагатись приводити наші принципи та правила, а також зусилля для освіти дітей у відповідність із потенційною моделлю цього близького майбутнього. Насправді ж більшість наших зусиль відповідає у кращому випадку сьогоднішньому дню. Ми занадто слабо уявляємо собі наше майбутнє.
Що нам відомо про майбутнє досить точно?
Ґрунтуючись на тому, що виникає та змінюється зараз, ми можемо сказати, що:
- Наше життя й робота зноситимуться черговими хвилями змін.
- Буде більше роботи із залученням міжнародних зв'язків, а громадянство отримає більш глобальну спрямованість.
- Буде більше багатопрофільної, багатогалузевої роботи, що вимагатиме нових видів співробітництва.
- Набагато більше роботи буде виконуватись із застосуванням цифрових пристроїв та інтелектуальних систем.
- У роботі й житті буде використовуватись більше елементів візуальних комунікацій.
- Світ буде боротися із проблемами сталого розвитку та стабільності тими способами, які будуть охоплювати максимальну кількість працівників.
- У міру того як суспільство буде протистояти все новим і новим проблемам, кількість цивільних обов'язків буде збільшуватись, а самі вони будуть ставати все більш і більш складними.
Дев'ять навичок, необхідних дітям для майбутнього
Підготовка до невизначеності вимагає переходу від конкретного, специфічного до більш загального, від робочих навичок, які ми можемо визначити сьогодні, до навичок, які підготують дитину до невизначеного діапазону варіантів розвитку майбутнього й постійних змін. Які ці навички?
1. Любов до навчання – любов до навчання як така, без визначення для себе конкретних навичок і знань, які нам знадобляться. Адже бажання дізнаватися завжди приносить людині більший успіх. Воно приходить з дитячого досвіду, коли навчання хоч і складне, але все ж цікаве, захоплююче, корисне й веселе, до того ж включає в себе те, чого дитина дуже хоче навчитись сама.
2. Навички набуття знань – умінню вчитись теж можна навчитись, і воно повинно стояти в центрі шкільної програми. Воно включає в себе циклічні зусилля з виховання й розвитку навичок набуття нових знань і надає дітям можливість аналізувати й дізнаватись про те, як вони можуть вчитися ще краще.
3. Самопізнання – пізнання самого себе – це провідна навичка. Важливою її складовою є скромність, а іншою, не менш важливою, – упевненість у собі та своїх силах. Дитина, яка працює над самопізнанням, виросте людиною, яка зможе й захоче розмовляти з різними людьми, щоб уважно слухати їх, черпати щось нове для себе та продовжувати вчитись далі.
4. Співчуття – діти можуть бути природним чином зосереджені на собі й тому часто бувають егоїстичними. Вихід є. Ми можемо вчити їх розуміти, в яких ситуаціях і в якому стані знаходяться інші люди, розуміти точку зору інших людей. Дитина, яка розвиває почуття розуміння інших людей, буде сильним співробітником і компаньйоном.
5. Комунікація, спілкування – включає усну, письмову та все частіше візуальну комунікацію, яка стане основою більшості видів робіт. Комунікабельність можна розвивати за допомогою чуйності, співчуття, які, у свою чергу, покращують і підсилюють навичку співробітництва.
6. Життєва мудрість – не все навчання відбувається у школі. Порівняйте переваги дитини, яка була у столиці й бачила столичне життя, з дитиною, яка ніколи не залишала своє село. Або, якщо бути справедливим, з дитиною, яка проживає в місті й ніколи не бачила ферму або село.
7. Упевненість у собі у складних ситуаціях – світ не обертається із простих причин і наслідків, а складні запитання не передбачають відповідей «чорне» чи «біле». Наш світ сповнений непередбачуваності та складнощів. Вивчення й розуміння його сенсу мають велике значення для успіху в роботі й житті в цілому.
8. Постановка цілей – успішні люди вчаться ставити цілі й досягати їх. Для роботодавця це означає, що вони продуктивні. Для самої людини – особистий успіх і зростання.
9. Неупереджений розум – жодний успіх неможливий, якщо ми не вчимо дітей ставати відкритими, гнучкими, вдумливими, неупередженими людьми. Їхній світ буде постійно змінюватись і пропонувати все нові й нові завдання, тому бути сильним і підготовленим передбачає вміння з легкістю адаптуватись до змін, дивитись неупереджено й завжди бути відкритим для нової інформації.
Інноваційні навчальні програми по всьому світу вже зараз приділяють увагу розвитку принаймні деяких із цих дев'яти навичок, часто вони акцентуються на експериментальному навчанні, співпраці й зосереджені на власних інтересах учня, його потребах і мотивації.
Але хоча інноваційні програми навчання продовжують удосконалюватися, прагнення до «старих добрих основ» може нівелювати інтерес до розвитку такого роду навичок. І це буде означати втрату глибини й сили, яку ми повинні вселяти у свідомість молоді в усьому світі. Пам'ятаймо про це.
Принципи позитивної дисципліни у вихованні дітей
Багато суперечок батьків з дітьми часто закінчуються фразою: «Роби, як я сказав(ла)!». Іноді діти вередують через дрібниці, і, щоб припинити істерику, батьки намагаються вплинути на них за допомогою свого авторитету. Якщо ви робите так само та щоразу вплутуєтеся в протистояння, де немає переможців, – у результаті ви отримуєте тільки вражені почуття дитини, зірваний голос і підвищений артеріальний тиск.
Виховання дітей не повинно перетворюватися на війну. Прихильники позитивного виховання стверджують, що діти можуть (і повинні!) поводитися добре, навіть якщо на них не кричати, не карати й не задобрювати. Пропонуємо вам корисні поради, які допоможуть домогтися гарної поведінки дитини та зміцнити ваші стосунки.
Зрозумійте, які саме причини криються за поганою поведінкою дитини. Експерти кажуть, що дитина спочатку схильна поводитися добре. Але якщо вона чинить погано, для цього завжди є об'єктивна причина. Важливо зрозуміти, що іноді дитина намагається зробити щось якнайкраще, а ми сприймаємо це як погану поведінку. Важливо знайти справжні причини такої поведінки, усунути їх і заспокоїти дитину. Після цього в неї більше не буде приводу для поганої поведінки.
Так, якщо ваша дитина вдарила свого однолітка на дитячому майданчику, подумайте: можливо, вона була розлючена через те, що не могла привернути вашу увагу. Можливо, ви занадто довго розмовляли по телефону або були зайняті приготуванням обіду, ігноруючи дитину. Якщо так і є, як можна задовольнити потребу дитини у вашій увазі?
Контролюйте себе, а не дитину. У ситуаціях, коли дитина поводиться погано, складно зберігати спокій. Але батькам потрібно залишатися спокійними, щоб дати дитині позитивний приклад для наслідування. Запам'ятайте: крик породжує крик, а насильство породжує насильство. У випадку повної втрати самоконтролю порахуйте до десяти, зробіть глибокий вдих або просто відійдіть убік на час, поки опануєте емоції.
Страх і розчарування спричиняють погану поведінку. Психологи рекомендують батькам незвичайний спосіб контролювати тон свого голосу: коли вам хочеться прокричати щось своїй дитині, проспівайте це.
Будьте послідовні у своїх очікуваннях. Батьки часто чекають, що погана поведінка дитини виправиться само по собі. Але вона не минає. Якщо дитина, наприклад, б'ється з іншими дітьми – візьміть її за руку та скажіть, що так поводитися не можна. Якщо вона продовжує поводитися подібним чином, виведіть її з дитячого майданчика.
Іноді дитина просто перевіряє встановлені межі, порушуючи правила та сперечаючись з батьками. Нейтралізувати таку поведінку можна, повторюючи фразу: «Я дуже тебе люблю, щоб сперечатися з тобою».
Звертайте увагу на те, що вам подобається в поведінці дитини, а не на те, що не подобається. Діти часто поводяться погано тому, що хочуть привернути увагу батьків. Іноді варто не звертати увагу на поведінку, яка вам не подобається. Дитина вередує або влаштовує істерики? Ігноруйте їх або вийдіть із кімнати, і дитина швидко зрозуміє, що є кращі способи спілкування.
Спрямовуйте увагу дитини. Діти, які постійно чують: «Не можна» або «Не роби», часто порушують правила. Замість того, щоб вимагати від дитини не робити чогось, запропонуйте їй альтернативу такій поведінці. Наприклад, якщо дитина вередує в овочевому магазині, запропонуйте їй вибрати фрукти або скласти овочі у візок. Якщо дитина бігає навколо басейну, запропонуйте повільно пересуватися по уявних острівцях.
Використовуйте втому собі на користь. Батьки знають, як стомлює погана поведінка дитини. Але цю втому можна використовувати собі на користь. Коли ваші діти б'ються, скажіть їм: «Знайдіть собі якесь інше місце для бійки. Це так мене стомлює, що ми не зможемо сьогодні піти в парк ».
Не задобрюйте дитину. Може виникнути спокуса пообіцяти дитині печиво в обмін на гарну поведінку, але краще цього не робити. Так дитина отримує неправильний сигнал: «Якщо мені потрібно поводитися добре, а я цього не хочу, – я отримаю винагороду».
Однак найкраща нагорода для дитини – це час, який вона проводить разом із вами. Проводьте з малюком як мінімум 15 хвилин у день. Приділяйте цей час тільки йому, займаючись тим, що йому подобається. Прошепотіть на вухо, який він хороший і як ви його любите. Це найкраще, що ви можете дати своїй дитині.
Як покращити контакт зі своєю дитиною
Всі батьки відчувають ступінь близькості зі своїм сином чи донькою. У сучасному емоційному світі все більше й більше набуває поширення такий термін, як «співналаштованість», який і визначає цей зв'язок. Співналаштованість означає, що ви намагаєтесь реагувати на емоційні потреби своєї дитини, в результаті чого вона відчуває, що її розуміють і цінують.
Здатність налаштуватись на дитину відрізняється в залежності від особистості й темпераменту наших дітей і від того, наскільки нам легко чи важко встановити з ними зв'язок, враховуючи наші власні риси характеру та сімейний досвід. Здоровий зв'язок і співналаштованість з дитиною тривають протягом більшої частини її дитинства. Однак найчастіше, коли дитина стає підлітком, цей зв'язок значною мірою руйнується.
Сьогодні виховання дитини супроводжується великою кількістю проблем, таких як стреси на роботі, неспокій фінансового характеру, сімейна напруженість і конфлікти, прагнення до успіху, стресові фактори, що впливають на самих дітей, а також особливості змішаних сімей, які утворюються внаслідок розлучень і повторних шлюбів. У сучасному світі панують фактори, які сильніше, ніж будь-коли, руйнують взаємини між батьками й дітьми.
Яким чином можна поліпшити співналаштованість і зв'язок зі своїми синами й доньками, щоб це сприяло їх емоційному здоров'ю? Коли ми розглядаємо перспективу розвитку взаємозв'язку, слід пам'ятати, що все починається з безпеки в побуті, будинку, поруч зі своїми батьками.
Нижче наведено п'ять простих принципів, якими можна керуватись, щоб розвивати безпечні моделі взаємин зі своїми дітьми.
- Приймайте темперамент своєї дитини - кожна дитина народжується з певним темпераментом, який розвивається в ранньому віці. Більшість дітей належать до однієї з чотирьох категорій: поступливі й легкі у спілкуванні, складні та проблематичні, «важкі на підйом» і діти змішаного типу темпераментів. Дуже важливо, наскільки добре батьки пристосовуються до особистості своїх дітей, особливо, якщо темперамент батьків і дітей несхожий або ж вони досить складні в обох. Прийняття дитини такою, якою вона є, допомагає їй відчувати себе в безпеці та злагоді зі своєю особистістю й індивідуальністю.
- Проводьте час зі своїми дітьми - більшість батьків відзначають відмінності між якісно проведеним часом і просто кількістю спільно проведеного часу. Це можна розшифрувати так: «Я не можу приділяти багато часу своїм дітям, але коли я знаходжу його, то хочу, щоб ми проводили його весело й насичено». Щоб проводити час з дітьми по-справжньому якісно, батьки повинні проводити з ними багато звичайного часу. Цей час необхідний, щоб розвивати довіру, вивчати мову любові дитини та вчитися розуміти її. Якісний час вимагає багатогодинних розмов про те, як пройшов день дитини, а також бесід, читання й розповіді різних історій. Дітям необхідний і високоякісний час, і просто велика кількість часу з вами. Вони дуже потребують вас!
- Забезпечте дітям щоденний тактильний контакт - ці дотики можуть мати форму жартівливої боротьби, метушні з дитиною на підлозі або ж ви можете «давати п'ять», наїжачувати її волосся, потискати руку й цілувати на ніч. Немовлят, наприклад, потрібно тримати дуже ніжно, з любов'ю, а не лише технічно правильно. Відчуваючи тепло й надійність ваших рук, діти розвивають теплі, безпечні взаємини з вами. Домогтися контакту з дитиною складно, якщо батьки уникають прихильності. Важливо звернути увагу на сигнали, які посилають малюки, і коригувати свою поведінку відповідним чином. Важливо знати, які дотики подобаються вашим дітям, і використовувати їх при кожній нагоді. Пріоритети дітей змінюються в міру їх дорослішання, тому не приймайте близько до серця, якщо дитина стає не такою сприйнятливою до ваших пестощів; просто будьте готові надати їх у будь-який час.
- Навчайте дітей важливим цінностям і життєвим урокам, включаючи важливе вміння справлятися з негативними емоціями, не ігноруючи їх і не відставляючи вбік. Коли деякі батьки кажуть: «Просто переживи це» і «Не бери близько до серця», це шкідливий і неефективний спосіб впоратись із емоціями, особливо, коли діти дорослішають. Замість цього батькам необхідно встановити певні обмеженняповедінки дітей у той період, коли вони засмучені, і навчити їх способам управління емоціями й навичкам вирішення проблем. Коли ви це робите, то створюєте надійну основу, яка дозволить дітям впоратися з негативними емоціями. Крім того, майте на увазі, що один з кращих способів вчити дітей - це дотримуватись у своєму житті тих принципів і цінностей, якими ви ділитесь із ними. Пам'ятайте: діти постійно дивляться на вас і вчаться.
- Демонструйте дітям витримку й наполегливість - коли ми дотримуємося чого-небудь і зберігаємо витримку перед обличчям стресу, це називається наполегливістю. Саме ця риса допомагає створити стійку структуру сім'ї, таку, яка генерує тепло, встановлює чіткі обмеження й реалістичні та конструктивні межі.
Коли сім'ї виконують зобов'язання щодо встановлення та дотримання здорових меж і сприяння відкритого спілкування, це сприяє створенню здорової та стабільної обстановки. Це також говорить дітям про те, що ви не втрачаєте віру в них навіть у найскладніших ситуаціях і готові надати їм спокій і безпеку. Коли батьки намагаються відновити зв'язок з дітьми, їм доводиться долати певні перешкоди, тому батькам дуже важливо виявляти максимум терпіння й усвідомлювати свої особисті емоційні проблеми й реакції, що виникають під час взаємодії з дітьми, зв'язок з якими вони втратили з тієї чи іншої причини. Батьки можуть знову знайти радість життя, відновивши взаємозв'язок зі своїми дітьми і спостерігаючи їх ріст і розвиток у сім'ї.
Нижче наведено п'ять принципів, якими слід керуватись у період відновлення взаємин.
- Підтримуйте унікальність кожної дитини. Кожна сім'я складається з людей, які суттєво відрізняються один від одного, хоча й пов'язані родинними зв’язками. Величезна помилка вважати, що ви можете виховувати та встановлювати зв'язок з усіма дітьми одночасно. Потенційно це може призвести до почуття образи й обурення в дітей.
- Будьте обережні з суворістю під час встановлення домашніх правил. Батьки роблять ведмежу послугу своїм дітям, якщо встановлюють занадто багато правил. Довіра - це ключ до створення здорових сімейних взаємин, і вона часом повинна компенсувати відсутність якогось з правил. Важливо, щоб батьки чітко формулювали свої очікування й розповідали про послідовні, справедливі наслідки за порушення встановлених правил.
- Сімейні традиції сприяють згуртованості. Тому повною мірою користуйтеся перевагами й можливістю повечеряти разом всією родиною кілька разів на тиждень, проводьте сімейні зібрання, під час яких кожен має право висловитись, влаштовуйте пікніки на природі, коли син або донька можуть побути з батьками та поспілкуватися з ними (але не в якості покарання), веселіться, смійтеся й більше пізнавайте один одного.
- Допомагайте дітям розвивати почуття приналежності до роду. Допомагаючи їм розвиватися як особистостям, важливо розповідати дітям про всі плюси й мінуси широких родинних зв'язків. Ви можете говорити з ними про померлих членів сім'ї, відвідувати кладовища та пам'ятні місця вашого дитинства, ділитися спогадами про ваше виховання, позитивні й гіркі уроки, отримані вами на життєвому шляху. Коли ви щирі зі своєю дитиною, це допомагає їй розкритися перед вами та зміцнити взаємозв'язок.
- Подавайте приклад використання належних слів у спілкуванні з дітьми, а також в їх присутності. Використовуючи непродумані фрази в стані розчарування, такі як «Ти завжди...» або «Ти ніколи не...», батьки тим самим можуть перервати або перешкодити відновленню зв'язку з дитиною. Такі слова дійсно можуть знищити впевненість ваших дітей у взаємозв'язку з вами і, можливо, в інших цінних взаєминах. Важливо, щоб діти постійно чули такі слова, як «Я тебе люблю», «Я тебе дуже ціную», «Ти особливий для мене», «Дякую» і «Все буде добре». Крім того, не втомлюйтеся повторювати дітям, що ви любите їх такими, які вони є, будьте конкретними й точними у своїх компліментах і похвалах. Якщо ви виховуєте в дітей любов, вони завжди будуть впевненими в собі.
Ці керівні принципи можуть здатися простими, однак, коли справа доходить до відновлення зв'язку з дітьми, вони можуть дійсно допомогти вам. Важливо при цьому постійно демонструвати співчуття, милосердя, взаємозв'язок і готовність до тісних взаємин, і в інших випадках теж.
2. «Не бався з їжею"
4. "Досить дуріти / бавитися / веселитися"
СТЕРЕОТИПИ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ:
1. «Не пий холодну воду, а то горло болітиме»
Горло болить не від холодної води, а від невисловлених емоцій та думок.
Якщо не перебивати дитину, коли вона говорить, кричить, плаче, а також не сварити за її слова, емоції та способи їх вираження, то горло боліти НЕ буде.2. «Не бався з їжею"
Діти пізнають світ та фізичні властивості предметів, в тому числі і їжі.
3. «Не дивись так близько, а то очі зламаєш / зір посадиш"
Що значить зламаєш? Куди зір посадиш, на диван чи що?))) Зір погіршується, коли формуються неприємні асоціації з майбутнім. Наприклад, коли дорослий говорить грубо: "ось виростеш - дізнаєшся", "виростеш - зрозумієш як важко живеться / заробляється і т.д."
А також зір погіршується, коли людина відмовляється бачити деталі, теж у слідстві заборон на це.
Діти дуже люблять все розглядати, чіпати, в тому числі і на вулиці, а дорослі їх смикають, тиснуть, вимагають не возитися, не копирсатися. Батьки усілякими способами витягують дітей з їх макросвіту у доросле нудне життя.
4. "Досить дуріти / бавитися / веселитися"
Так, а з чого б це? Коли ще дуріти, як не в дитинстві? Якщо в дитинстві не надурітися як слід, то потім це бажання "побути клоуном" буде постійно вилазити у дорослому віці в найдивніших формах і образах на тлі загальної серйозності людини. Ще й буде супроводжуватися внутрішнім невдоволенням.
5. "Що ти таке кажеш! Як тобі не соромно?!"
Вішання на дитину сорому та почуття вини має погані наслідки. Дорослий так скидає свою відповідальність за себе, свій стан, свій рівень свідомості, свій метод виховання на дитину. І потім дитина живе з цим чужим вантажем, хворіє, стає нещасною, озлобленою на світ, починає пакостити та вередувати.
6. "Досить ревіти! Заспокойся!"
Це все одно що сказати: "Досить очищати свою душу, залиш внутрішній біль в собі і живи з ним далі, зроби вигляд, що тобі не боляче, обмани себе".
Невиплакана біль буде завжди накопичуватися та робити дитину злою і черствою, не здатною любити.
7. "Впадеш, вдаришся, буде боляче"
Якщо так говорити дитині, то так і буде.
Ці слова - це не застереження для дитини, а факти, які програмують її свідомість на такий результат подій. Замість таких фраз потрібно допомогти дитині спробувати себе там, де ще не вона спробувала, не мала досвіду, дати їй руку, надати підтримку, вселити у дитину впевненість в своїх силах та здібностях.
Бажаю Вам мудрості у спілкуванні з дітьми 
З просторів інтернету, підкріплено власним досвідом.
Немає коментарів:
Дописати коментар