"За те пішов я у вогненний вир,

        Щоб зберегти вам рідну землю й мир"

        
        Вчора, 25 травня, відбулося вшанування пам’яті та відкриття меморіальної дошки на честь Дмитра Напрієнка з позивним «Араміс».
        24-річний Дмитро загинув у грудні 2015 року за трагічних обставин поблизу Красногорівки Мар’їнського району Донецької області. Під час виконання завдань в АТО військовослужбовець був снайпером. Воювати пішов добровольцем. 
        Корінний дубенчанин навчався в нашому закладі, Дубенському НВК «школа-гімназія». Після закінчення педагогічного коледжу, продовжив навчання в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, на гуманітарному факультеті, кафедрі англійської філології.

Герої не вмирають.

    

        Герої не вмирають. Вони у цвіті літ відходять у Небеса, щоб бути світочами для тих, хто лишається на Землі. Шлях воїна - це шлях у безсмертя. 

        Дмитро був воїном по духу і навіки залишився ним. Тепер він вояк котроїсь із Небесних Сотень. 

        Невиправний романтик, добряк, простий, щирий, довірливий хлопець - таким він запам’ятався нам. Справжній український патріот, душу й тіло поклав за волю України. Вороги після його смерті, бризкаючи жовчною злобою, написали у своєму бандитському сайті «ліквідірован….».

        Якщо про чоловіка таке пишуть вороги України, значить, він прожив життя правильно, як і личить Героєві. І прожив не дарма. Жертва його не марна. Вона озветься у віках. 

        Він віддав своє життя за нас, щоб ми жили. Ми у вічному боргу перед ним і тисячами інших героїв, які спинили орду і втримали на своїх закривавлених руках Українське Небо. 

        Пам’ятаймо його - молодого, усміхненого, з шляхетним поглядом ясних очей. Молімося за душу Дмитра, що приніс себе у жертву за Україну. 

П.Мащенко.